Jób 5
1 Zavolejž tedy, dá-liť kdo odpověd? A k kterému se z svatých obrátíš?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Pakli k bláznu, zahubí ho rozhněvání, a nesmyslného zabije prchlivost.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Jáť jsem viděl blázna, an se vkořenil, ale hned jsem zle tušil příbytku jeho, řka:
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Vzdáleniť jsou synové jeho od spasení; nebo potříni budou v bráně, aniž bude, kdo by je vytrhl.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Obilé jeho zžíře hladovitý, a i z prostřed trní je vychvátí; nadto sehltí násilník statek takových.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Neboť nepochází z prachu trápení, aniž se z země pučí bída.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Ale člověk rodí se k bídě, tak jako jiskry z uhlí zhůru létají.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Jistě žeť bych já hledal Boha silného, a jemu bych předložil při svou,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Kterýž činí věci veliké, nezpytatelné, divné, a jimž počtu není,
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Kterýž dává déšť na zemi, a spouští vody na pole,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Kterýž sází opovržené na místě vysokém, a žalostící vyvyšuje spasením,
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Kterýž v nic obrací myšlení chytráků, tak aby nemohli k skutku přivésti ruce jejich ničeho,
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Kterýž lapá moudré v chytrosti jejich; nebo rada převrácených bláznová bývá.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Ve dne motají se jako ve tmách, a jako v noci šámají o poledni.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Kterýž zachovává od meče a od úst jejich, a chudého od ruky násilníka.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Máť zajisté nuzný naději, ale nepravost musí zacpati ústa svá.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Aj, jak blahoslavený jest člověk, kteréhož tresce Bůh! A protož káráním Všemohoucího nepohrdej.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Onť zajisté uráží, on i obvazuje; raní, ruka jeho také léčí.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Z šesti úzkostí vysvobodil by tebe, ano i v sedmi nedotklo by se tebe zlé.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 V hladu vykoupil by tě od smrti, a v boji od moci meče.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Když utrhá jazyk, byl bys skryt, aniž bys se bál zhouby, když by přišla.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Zhouba a hlad buď tobě za smích, a nestrachuj se ani líté zvěři zemské.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Nebo s kamením polním příměří tvé, a zvěř lítá polní pokoj zachová k tobě.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 A shledáš, žeť stánek tvůj bude bezpečný, a navrátíš se zase k příbytku svému, a nezhřešíš.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Shledáš také, žeť se rozmnoží símě tvé, a potomci tvoji jako bylina zemská.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Vejdeš v šedinách do hrobu, tak jako odnášíno bývá zralé obilí časem svým.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Aj, toť jsme vyhledali, a takť jest; poslechniž toho, a schovej sobě to.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
