Jób 38
1 Tedy odpověděl Hospodin Jobovi z vichru, a řekl:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Kdož jest to, jenž zatemňuje radu řečmi neumělými?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Přepaš nyní jako muž bedra svá, a nač se tebe tázati budu, oznam mi.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Kdes byl, když jsem zakládal zemi? Pověz, jestliže máš rozum.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Kdo rozměřil ji, víš-li? Aneb kdo vztáhl pravidlo na ni?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Na čem podstavkové její upevněni jsou? Aneb kdo založil úhelný kámen její,
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Když prozpěvovaly spolu hvězdy jitřní, a plésali všickni synové Boží?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Aneb kdo zavřel jako dveřmi moře, když vyšlo z života, a zjevilo se?
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Když jsem mu položil oblak za oděv, a mrákotu místo plének jeho,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Když jsem jemu uložil úsudek svůj, přistaviv závory a dvéře,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 I řekl jsem: Až potud vycházeti budeš, a dále nic, tu, pravím, skládati budeš dutí vlnobití svého.
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Zdaž jsi kdy za dnů svých rozkázal jitru? Ukázal-lis záři jitřní místo její,
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 Aby uchvacovala kraje země, a bezbožní aby z ní vymítáni byli?
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Tak aby proměnu přijímala jako vosk pečetní, oni pak aby nedlouho stáli jako roucho,
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 A aby bezbožným zbraňováno bylo světla jejich, a rámě vyvýšené zlámáno bylo?
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Přišel-lis až k hlubinám mořským? A u vnitřnosti propasti chodil-lis?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Jsou-li tobě zjeveny brány smrti? A brány stínu smrti viděl-lis?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Shlédl-lis širokosti země? Oznam, jestliže ji znáš všecku.
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Která jest cesta k obydlí světla, a které místo temností,
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Že bys je pojal v meze jeho, poněvadž bys srozumíval stezkám domu jeho?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Věděl-lis tehdáž, že jsi měl se naroditi, a počet dnů tvých jak veliký býti má?
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Přišel-lis až ku pokladům sněhu? A poklady krupobití viděl-lis,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 Kteréž chovám k času ssoužení, ke dni bitvy a boje?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Kterými se cestami rozděluje světlo, kteréž rozhání východní vítr po zemi?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Kdo rozdělil povodní tok, a cestu blýskání hromovému,
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Tak aby pršel déšť i na tu zemi, kdež není lidí, na poušť, kdež není člověka,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 Aby zapájel místa planá a pustá, a k zrůstu přivodil trávu mladistvou?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Má-liž déšť otce? A kdo plodí krůpěje rosy?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Z čího života vychází mráz? A jíní nebeské kdo plodí?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Až i vody jako v kámen se proměňují, a svrchek propasti zamrzá.
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Zdali zavázati můžeš rozkoše Kuřátek, aneb stahování Orionovo rozvázati?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Můžeš-li vyvoditi hvězdy polední v čas jistý, aneb Arktura s syny jeho povedeš-li?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Znáš-li řád nebes? Můžeš-li spravovati panování jejich na zemi?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Můžeš-li pozdvihnouti k oblaku hlasu svého, aby hojnost vod přikryla tebe?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Ty-liž vypustíš blýskání, aby vycházela? Zdaliž řeknou tobě: Aj teď jsme?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Kdo složil u vnitřnostech lidských moudrost? Aneb kdo dal rozumu stižitelnost?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Kdo vypravovati bude o nebesích moudře? A láhvice nebeské kdo nastrojuje,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 Aby svlažená země zase stuhnouti mohla, a hrudy se v hromadě držely?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Honíš-liž ty lvu loupež? A hltavost lvíčat naplňuješ-liž,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Když se stulují v peleších svých, ustavičně z skrýší čihajíce?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Kdo připravuje krkavci pokrm jeho, když mladí jeho k Bohu silnému volají, a toulají se sem i tam pro nedostatek pokrmu?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
