Jób 37
1 Takéť se i nad tím děsí srdce mé, až se pohybuje z místa svého.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Poslouchejte pilně hřmotného hlasu jeho, a zvuku z úst jeho pocházejícího.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Pode všecka nebesa jej rozprostírá, a světlo své k krajům země.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Za nímž zvučí hlukem, a hřímá hlasem důstojnosti své, aniž mešká s jinými věcmi, když se slýchá hlas jeho.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Bůh silný hřímá hlasem svým předivně, činí veliké věci, a však nemůžeme rozuměti, jak.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Sněhu zajisté říká: Buď na zemi, tolikéž pršce dešťové, ano i přívalu násilnému.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Zavírá ruku všelikého člověka, aby žádný z lidí nemohl konati díla svého.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Tehdáž i zvěř vchází do skrýše, a v peleších svých obývá.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Z skrýše vychází vichřice, a od půlnoční strany zima.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Dchnutím Bůh silný dává mráz, až se široké vody zavírají.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Také i při svlažování země pohybuje oblakem, a rozhání mračno světlem svým.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 A tentýž sem i tam obrací se moudrostí jeho, aby činil, což by mu koli přikázal na tváři okršlku zemského.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Buď k trestání, neb pro zemi svou, buď k prokazování dobrotivosti, spraví to, že se postaví.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Pozorujž toho, Jobe, zastav se a podívej se divům Boha silného.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Víš-li, kdy Bůh ukládá co o těch věcech, aneb kdy chce osvěcovati světlem oblaky své?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Znáš-li, jak se vznášejí oblakové, a jiné divy dokonalého v uměních?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 A že tě roucho tvé zahřívati bude, když Bůh zemi pokojnou činí větry poledními?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Roztahoval-li jsi s ním nebesa trvánlivá, k zrcadlu slitému podobná?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Poukaž nám, co bychom řekli jemu; nebo nemůžeme ani řeči zpořádati pro temnost.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Zdaž jemu kdo oznámí, co bych já mluvil? Pakli by kdo za mne mluvil, jistě že by byl sehlcen.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Ano nyní nemohou patřiti lidé na světlo, když jest jasné na oblacích, když je vítr prochází a vyčišťuje,
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Od půlnoční strany s jasnem jako zlato přicházeje, ale v Bohu hroznější jest sláva.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Všemohoucí, jehož vystihnouti nemůžeme, ač jest veliký v moci, však soudem a přísnou spravedlností netrápí.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Protož bojí se ho lidé; neohlédá se na žádného z těch, kdož jsou moudrého srdce.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
