Jób 34
1 Ještě mluvil Elihu, a řekl:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Poslouchejte, moudří, řečí mých, a rozumní, ušima pozorujte.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Nebo ucho řečí zkušuje, tak jako dásně okoušejí pokrmu.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Soud sobě zvolme, a vyhledejme mezi sebou, co by bylo dobrého.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Nebo řekl Job: Spravedliv jsem, a Bůh silný zavrhl při mou.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Své-liž bych pře ukrývati měl? Přeplněna jest bolestí rána má bez provinění.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Který muž jest podobný Jobovi, ješto by pil posměch jako vodu?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 A že by všel v tovaryšství s činiteli nepravosti, a chodil by s lidmi nešlechetnými?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Nebo řekl: Neprospívá to člověku líbiti se Bohu.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 A protož, muži rozumní, poslouchejte mne. Odstup od Boha silného nešlechetnost a od Všemohoucího nepravost.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Nebo on podlé skutků člověka odplací, a podlé toho, jaká jest čí cesta, působí, aby to nalézal.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 A naprosto Bůh silný nečiní nic nešlechetně, a Všemohoucí nepřevrací soudu.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Kdo svěřil jemu zemi? A kdo zpořádal všecken okršlek?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Kdyby se na něj obrátil, a ducha jeho i duši jeho k sobě vzal,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 Umřelo by všeliké tělo pojednou, a tak by člověk do prachu se navrátil.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Máš-li tedy rozum, poslyš toho, pusť v uši své hlas řečí mých.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Ješto ten, kterýž by v nenávisti měl soud, zdaliž by panovati mohl? Èili toho, jenž jest svrchovaně spravedlivý, za nešlechetného vyhlásíš?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Zdaliž sluší králi říci: Ó nešlechetný, a šlechticům: Ó bezbožní?
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 Mnohem méně tomu, kterýž nepřijímá osob knížat, aniž u něho má přednost urozený před nuzným; nebo dílo rukou jeho jsou všickni.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 V okamžení umírají, třebas o půl noci postrčeni bývají lidé, a pomíjejí, a zachvácen bývá silný ne rukou lidskou.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Nebo oči jeho hledí na cesty člověka, a všecky kroky jeho on spatřuje.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Neníť žádných temností, ani stínu smrti, kdež by se skryli činitelé nepravosti.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Aniž zajisté vzkládá na koho více, tak aby se s Bohem silným souditi mohl.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Pyšné stírá bez počtu, a postavuje jiné na místa jejich.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Nebo zná skutky jejich; pročež na ně obrací noc, a potříni bývají.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Jakožto bezbožné rozráží je na místě patrném,
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Proto že odstoupili od něho, a žádných cest jeho nešetřili,
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Aby dokázal, že připouští k sobě křik nuzného, a volání chudých že vyslýchá.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 (Nebo když on spokojí, kdo znepokojí? A když skryje tvář svou, kdo jej spatří?) Tak celý národ, jako i každého člověka jednostejně,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Aby nekraloval člověk pokrytý, aby nebylo lidem ourazu.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Jistě žeť k Bohu silnému raději toto mluveno býti má: Ponesuť, nezruším.
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Mimo to, nevidím-li čeho, ty vyuč mne; jestliže jsem nepravost páchal, neučiním toho víc.
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Nebo zdali vedlé tvého zdání odplacovati má, že bys ty toho neliboval, že bys ono zvoloval, a ne on? Pakli co víš jiného, mluv.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Muži rozumní se mnou řeknou, i každý moudrý poslouchaje mne,
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Že Job hloupě mluví, a slova jeho nejsou rozumná.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Ó by zkušen byl Job dokonale, pro odmlouvání nám jako lidem nepravým,
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Poněvadž k hříchu svému přidává i nešlechetnost, mezi námi také jen chloubu svou vynáší, a rozmnožuje řeči své proti Bohu.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
