Jób 15
1 Tedy odpovídaje Elifaz Temanský, řekl:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Zdali moudrý vynášeti má umění povětrné, aneb naplňovati východním větrem břicho své,
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Hádaje se slovy neprospěšnými, aneb řečmi neužitečnými?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Anobrž vyprazdňuješ i bázeň Boží, a modliteb k Bohu činiti se zbraňuješ.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Osvědčujíť zajisté nepravost tvou ústa tvá, ač jsi koli sobě zvolil jazyk chytrých.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Potupují tě ústa tvá, a ne já, a rtové tvoji svědčí proti tobě.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Zdaliž ty nejprv z lidí zplozen jsi, aneb prvé než pahrbkové sformován?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Zdaliž jsi tajemství Boží slyšel, že u sebe zavíráš moudrost?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Co víš, čehož bychom nevěděli? Èemu rozumíš, aby toho při nás nebylo?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 I šedivýť i stařec mezi námi jest, ano i starší věkem než otec tvůj.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Zdali malá jsou tobě potěšování Boha silného, čili něco je zastěňuje tobě?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Tak-liž tě jalo srdce tvé, a tak-liž blíkají oči tvé,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Že smíš odpovídati Bohu silnému tak pyšně, a vypouštěti z úst svých ty řeči?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Nebo což jest člověk, aby se mohl očistiti, aneb spravedliv býti narozený z ženy?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 An při svatých jeho není dokonalosti, a nebesa nejsou čistá před očima jeho,
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Nadto ohavný a neužitečný člověk, kterýž pije nepravost jako vodu.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Já oznámím tobě, poslyš mne; to zajisté, což jsem viděl, vypravovati budu,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Což moudří vynesli a nezatajili, slýchavše od předků svých.
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Jimž samým dána byla země, aniž přejíti mohl cizí prostředkem jejich.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Po všecky své dny bezbožný sám se bolestí trápí, po všecka, pravím léta, skrytá před ukrutníkem.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Zvuk strachu jest v uších jeho, že i v čas pokoje zhoubce připadne na něj.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Nevěří, by se měl navrátiti z temností, ustavičně očekávaje na sebe meče.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Bývá i tulákem, chleba hledaje, kde by byl, cítě, že pro něj nastrojen jest den temností.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Děsí jej nátisk a ssoužení, kteréž se silí proti němu, jako král s vojskem sšikovaným.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Nebo vztáhl proti Bohu silnému ruku svou, a proti Všemohoucímu postavil se.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Útok učinil na něj, na šíji jeho s množstvím zdvižených štítů svých.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Nebo přiodíl tvář svou tukem svým, tak že se mu nadělalo faldů na slabinách.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 A bydlil v městech zkažených, a v domích, v nichž žádný nebydlil, kteráž v hromady rumu obrácena byla.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Avšak nezbohatneť, aniž stane moc jeho, aniž se rozšíří na zemi dokonalost takových.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Nevyjde z temností, mladistvou ratolest jeho usuší plamen, a tak zahyne od ducha úst svých.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Ale nevěří, že v marnosti jest ten, jenž bloudí, a že marnost bude směna jeho.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Před časem svým vyťat bude, a ratolest jeho nebude se zelenati.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Zmaří, jako vinný kmen nezralý hrozen svůj, a svrže květ svůj jako oliva.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Nebo shromáždění pokrytce spustne, a oheň spálí stany oslepených dary.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Kteřížto když počali ssužování, a porodili nepravost, hned břicho jejich strojí jinou lest.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
