Jób 12
1 Odpověděv pak Job, řekl:
А Йов відповів та й сказав:
2 V pravdě, že jste vy lidé, a že s vámi umře moudrost.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 I jáť mám srdce jako vy, aniž jsem zpozdilejší než vy, anobrž při komž toho není?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Za posměch příteli svému jsem, kteréhož, když volá, vyslýchá Bůh; v posměchuť jest spravedlivý a upřímý.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Pochodně zavržená jest (podlé smýšlení člověka pokoje užívajícího) ten, kterýž jest blízký pádu.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Pokojné a bezpečné příbytky mají loupežníci ti, kteříž popouzejí Boha silného, jimž on uvodí dobré věci v ruku jejich.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Ano zeptej se třebas hovad, a naučí tě, aneb ptactva nebeského, a oznámí tobě.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Aneb rozmluv s zemí, a poučí tě, ano i ryby mořské vypravovati budou tobě.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Kdo nezná ze všeho toho, že ruka Hospodinova to učinila?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 V jehož ruce jest duše všelikého živočicha, a duch každého těla lidského.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Zdaliž ucho slov rozeznávati nebude, tak jako dásně pokrmu okoušejí?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Při starcích jest moudrost, a při dlouhověkých rozumnost.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Nadto pak u Boha moudrost a síla, jehoť jest rada a rozumnost.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Jestliže on boří, nemůže zase stavíno býti; zavírá-li člověka, nemůže býti otevříno.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Hle, tak zastavuje vody, až i vysychají, a tak je vypouští, že podvracejí zemi.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 U něho jest síla a bytnost, jeho jest ten, kterýž bloudí, i kterýž v blud uvodí.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 On uvodí rádce v nemoudrost, a z soudců blázny činí.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Svazek králů rozvazuje, a pasem přepasuje bedra jejich.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 On uvodí knížata v nemoudrost, a mocné vyvrací.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 On odjímá řeč výmluvným, a soud starcům béře.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 On vylévá potupu na urozené, a sílu mocných zemdlívá.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 On zjevuje hluboké věci z temností, a vyvodí na světlo stín smrti.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 On rozmnožuje národy i hubí je, rozšiřuje národy i zavodí je.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 On odjímá srdce předním z lidu země, a v blud je uvodí na poušti bezcestné,
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 Aby šámali ve tmě bez světla. Summou, činí, aby bloudili jako opilý.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
