Jakubův 4
1 Odkud pocházejí bojové a vády mezi vámi? Zdali ne odtud, totiž z libostí vašich, kteréž rytěřují v údech vašich?
Звідки війни та конфлікти між вами? Хіба не з ваших задоволень, які воюють у ваших тілах?
2 Žádáte, a nemáte; závidíte sobě, a dychtíte po tom, což sobě zalibujete, a nemůžete dosáhnouti; bojujete a válčíte, avšak toho, oč usilujete, nemáte, protože neprosíte.
Ви бажаєте, але не маєте, вбиваєте й заздрите, та не можете отримати, б’єтеся й конфліктуєте. Ви не маєте, тому що не просите,
3 Prosíte, a nebéřete, protože zle prosíte, abyste na své libosti vynakládali.
[або] просите й не отримуєте, бо погано просите, щоб лише задовольнити свої бажання.
4 Cizoložníci a cizoložnice, což nevíte, že přízeň světa jest nepřítelkyně Boží? A protož kdo by koli chtěl býti přítelem tohoto světa, nepřítelem Božím učiněn bývá.
Перелюбниці, хіба ви не знаєте, що дружба зі світом – це ворожнеча з Богом? Якщо хтось хоче бути другом світу, той стає ворогом Бога.
5 Což mníte, že nadarmo dí Písmo: Zdali k závisti nakloňuje duch ten, kterýž přebývá v nás?
Чи ви думаєте, що Писання даремно каже: «Він із заздрістю прагне духа, якого оселив у нас?»
6 Nýbrž hojnější dává milost. Nebo dí: Bůh se pyšným protiví, ale pokorným dává milost.
Але Він дає нам ще більшу благодать. Тому каже: «Бог противиться гордим, а смиренним виявляє милість».
7 Poddejtež se tedy Bohu, a zepřetež se ďáblu, i utečeť od vás.
Тож підкоріться Богові. Противтеся дияволу, і він втече від вас.
8 Přibližte se k Bohu, a přiblížíť se k vám. Umejte ruce, hříšníci, a očisťte srdce vy, jenž jste dvojité mysli.
Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Вимийте руки, грішники, і ви, двоєдушні, очистіть ваші серця.
9 Souženi buďte, a kvělte, a plačte; smích váš obratiž se v kvílení, a radost v zámutek.
Журіться, сумуйте й плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на скорботу.
10 Ponižte se před obličejem Páně, a povýšíť vás.
Смиріться перед Господом, і Він піднесе вас.
11 Neutrhejtež jedni druhým, bratří. Kdož utrhá bratru a soudí bratra svého, utrhá Zákonu a soudí Zákon. Soudíš-li pak Zákon, nejsi plnitel Zákona, ale soudce.
Брати, не обмовляйте одне одного. Хто обмовляє брата або осуджує його, обмовляє Закон і осуджує Закон. А якщо ти осуджуєш Закон, [то] ти не виконавець Закону, а суддя.
12 Jedenť jest vydavatel Zákona, kterýž může spasiti i zatratiti. Ty kdo jsi, jenž soudíš jiného?
Є [тільки] один Законодавець і Суддя, спроможний спасти й знищити. А ти хто такий, щоб осуджувати ближнього?
13 Ale nuže vy, kteříž říkáte: Dnes nebo zítra vypravíme se do onoho města, a pobudeme tam přes celý rok, a budeme kupčiti, a něco zíštěme;
Тепер слухайте ви, що кажете: «Сьогодні або завтра ми підемо до певного міста, перебудемо там рік, будемо торгувати та заробляти».
14 (Ješto nevíte, co zítra bude. Nebo jakýť jest život váš? Pára zajisté jest, kteráž se na maličko ukáže, a potom zmizí.)
Ви, які не знаєте, що [буде] завтра! Що таке ваше життя? Адже ви як пара, яка з’являється на мить, а потім зникає.
15 Místo toho, co byste měli říci: Bude-li Bůh chtíti, a budeme-li živi, i učiníme toto nebo onono.
Натомість ви мали б казати: «Якщо Господь захоче, ми будемо живі й зробимо те чи інше».
16 Vy pak chlubíte se v pýše své. Všeliká taková chlouba zlá jest.
А зараз ви вихваляєтеся у ваших гордощах. Усе це вихваляння – зло.
17 A protož kdo umí dobře činiti, a nečiní, hřích má.
Отже, хто знає, як робити добро, та не робить його, той грішить.
