2 Samuelova 22
1 Mluvil pak David Hospodinu slova písně této v ten den, když ho vysvobodil Hospodin z ruky všech nepřátel jeho, i z ruky Saulovy.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 A řekl: Hospodin skála má a hrad můj, i vysvoboditel můj se mnou.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Bůh skála má, doufati budu v něho; štít můj a roh spasení mého, vyvýšení mé a útočiště mé, spasitel můj, kterýž od násilí vysvobozuje mne.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Chvály hodného vzýval jsem Hospodina, a od nepřátel svých vysvobozen jsem.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Nebo obklíčily mne byly úzkosti smrti, a proudové bezbožných předěsili mne.
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 V úzkosti své vzýval jsem Hospodina, a k Bohu svému volal jsem, i vyslyšel z chrámu svého hlas můj, a křik můj přišel v uši jeho.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Tedy pohnula se a zatřásla země, základové nebes pohnuli se, a třásli se pro rozhněvání jeho.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Dým vycházel z chřípí jeho, a oheň zžírající z úst jeho, od něhož se uhlí roznítilo.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Nakloniv nebes, sstoupil, a mrákota byla pod nohami jeho.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 I vsedl na cherubín a letěl, a spatřín jest na peří větrovém.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Položil temnosti vůkol sebe jako stany, shrnutí vod, oblaky husté.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Od blesku oblíčeje jeho rozpálilo se uhlí řeřavé.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Hřímal s nebes Hospodin, a Nejvyšší vydal zvuk svůj.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Vystřelil i střely, kterýmiž je rozptýlil, a blýskání, jímž je porazil.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 I ukázaly se hlubiny mořské, a odkryti jsou základové okršlku, pro zůřivé kárání Hospodinovo, pro dmýchání větru chřípí jeho.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Poslav s výsosti, přijal mne, vytáhl mne z vod velikých.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Vysvobodil mne od nepřítele mého silného, od těch, kteříž mne nenáviděli, ačkoli silnější mne byli.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Předstihli mne v den trápení mého, ale Hospodin byl mi podpora.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Kterýž vyvedl mne na prostranství, vysvobodil mne, nebo sobě oblíbil mne.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Odplatil mi Hospodin podlé spravedlnosti mé, podlé čistoty rukou mých odplatil mi.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Nebo jsem ostříhal cest Hospodinových, aniž jsem se bezbožně strhl Boha svého.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Všickni zajisté soudové jeho jsou před oblíčejem mým, aniž jsem od kterých ustanovení jeho odstoupil.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 A tak byv dokonalý před ním, šetřil jsem, abych se nedopustil nepravosti.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Protož odplatil mi Hospodin podlé spravedlnosti mé, vedlé čistoty mé před očima jeho.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Ty, Pane, s milosrdným milosrdně nakládáš, a k upřímému upřímě se máš.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 K sprostnému sprostně se ukazuješ, a s převráceným převráceně zacházíš.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Lid pak ssoužený vysvobozuješ, ale před vysokomyslnými oči své sklopuješ.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Ty zajisté jsi svíce má, ó Hospodine. Hospodin jistě osvěcuje temnosti mé.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Nebo v tobě proběhl jsem vojska, v Bohu svém přeskočil jsem zed.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Toho Boha silného cesta jest dokonalá, výmluvnosti Hospodinovy přečištěné; onť jest štít všech, kteříž doufají v něho.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Nebo kdo jest Bohem kromě Hospodina? A kdo jest skalou kromě Boha našeho?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Bůh jest síla má i vojska mého, onť působí volnou cestu mou.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Èiní nohy mé jako laní, a na vysokých místech mých postavuje mne.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Cvičí ruce mé k boji, tak že lámi lučiště ocelivá rukama svýma.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Nebo dal mi štít spasení svého, a dobrotivost jeho zvelebila mne.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Rozšířil kroky mé pode mnou, aby se nepodvrtly nohy mé.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Honil jsem nepřátely své a zahladil jsem je, aniž jsem se navrátil, dokudž jsem jich nevyplénil.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Docela jsem je vyhubil a sprobodal jsem je, tak že nepovstanou; i padli pod nohy mé.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Ty zajisté, Bože, přepásals mne udatností k boji, porazils pode mne ty, kteříž povstávají proti mně.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Nýbrž dals mi šíji nepřátel mých, těch, kteříž v nenávisti měli mne, a vyplénil jsem je.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Ohlédali se, ale nebyl, kdo by vysvobodil, k Hospodinu, ale nevyslyšel jich.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 I potřel jsem je jako prach země, jako bláto na ulicích potlačil a rozptýlil jsem je.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Ty jsi mne vytrhl z různic lidu mého, zachovals mne, abych byl za hlavu národům; lid neznámý mně sloužil.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Cizozemci lhali mi, a jakž zaslechli, uposlechli mne.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Cizozemci svadli, a třásli se i v ohradách svých.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Živť jest Hospodin, a požehnaná skála má; protož ať jest vyvyšován Bůh, skála spasení mého,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Bůh silný, kterýž dává mi pomsty a podmaňuje mi lidi.
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 Vyvodíš mne z prostřed nepřátel mých, a nad povstávajícími proti mně vyvyšuješ mne, člověka nepravého mne zbavuješ.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Protož chváliti tě budu, Hospodine, mezi národy, a jménu tvému žalmy zpívati budu.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Onť jest hrad jistého spasení krále svého, a ten, kterýž činí milosrdenství pomazanému svému Davidovi, i semeni jeho až na věky.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
