Žalmy 78
1 Vyučující, Azafovi. Pozoruj, lide můj, zákona mého, nakloňte uší svých k slovům úst mých.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Otevru v podobenství ústa svá, vypravovati budu přípovídky starobylé.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Co jsme slýchali i poznali, a co nám otcové naši vypravovali,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Nezatajíme toho před syny jejich, kteříž budoucím potomkům svým vypravovati budou chvály Hospodinovy, ano i moc jeho a divné skutky jeho, kteréž činil.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Neboť jest vyzdvihl svědectví v Jákobovi, a zákon vydal v Izraeli, což přikázal otcům našim, aby v známost uvodili synům svým,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Aby to poznal věk potomní, synové, kteříž se zroditi měli, a ti povstanouce, aby vypravovali dítkám svým,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Aby pokládali v Bohu naději svou, a nezapomínali se na skutky Boha silného, ale ostříhali přikázaní jeho,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Aby nebývali jako otcové jejich, pokolení zpurné a protivné, národ, kterýž nenapravil srdce svého, a nebyl věrný Bohu silnému duch jeho.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Jako synové Efraim zbrojní, ač uměle z lučiště stříleli, však v čas boje zpět se obrátili,
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Nebo neostříhali smlouvy Boží, a v zákoně jeho zpěčovali se choditi.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Zapomenuli se na činy jeho, a na divné skutky jeho, kteréž jim ukázal.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Před otci jejich činil divy v zemi Egyptské, na poli Soan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Rozdělil moře, a převedl je; učinil, aby stály vody jako hromada.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Vedl je ve dne v oblace, a každé noci v jasném ohni.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Protrhl skály na poušti, a napájel je jako z propastí velikých.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Vyvedl potoky z skály, a učinil, aby vody tekly jako řeky.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 A však vždy přičíněli hříchů proti němu, a popouzeli Nejvyššího na poušti.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 A pokoušeli Boha silného v srdci svém, žádajíce pokrmu podlé líbosti své.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 A mluvili proti Bohu, řkouce: Zdaliž bude moci Bůh silný připraviti stůl na této poušti?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Aj, udeřilť jest v skálu, a tekly vody, a řeky se rozvodnily. Zdali také bude moci dáti chleba? Zdali nastrojí masa lidu svému?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 A protož uslyšav Hospodin, rozhněval se, a oheň zažžen jest proti Jákobovi, a prchlivost vstoupila na Izraele,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Proto že se nedověřili Bohu, a neměli naděje v spasení jeho,
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Ačkoli rozkázal oblakům shůry, a průduchy nebeské otevřel,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 A dštil na ně mannou ku pokrmu, a obilé nebeské dával jim.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Chléb mocných jedl člověk, seslal jim pokrmů do sytosti.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Obrátil vítr východní u povětří, a přivedl mocí svou vítr polední.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 I dštil na ně masem jako prachem, a ptactvem pernatým jako pískem mořským.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Spustil je do prostřed vojska jejich, a všudy vůkol stanů jejich.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 I jedli, a nasyceni jsou hojně, a dal jim to, čehož žádali.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Ještě nevyplnili žádosti své, ještě pokrm byl v ústech jejich,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 A v tom prchlivost Boží připadla na ně, a zbil tučné jejich, a přední Izraelské porazil.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 S tím se vším vždy ještě hřešili, a nevěřili předivným skutkům jeho.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 A protož dopustil na ně, že marně skonali dny své, a léta svá s chvátáním.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Když je hubil, jestliže ho hledali, a zase k Bohu silnému hned na úsvitě se navraceli,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Rozpomínajíce se na to, že Bůh byl skála jejich, a Bůh silný nejvyšší vykupitel jejich:
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 (Ačkoli mu s pochlebenstvím mluvili ústy svými, a jazykem svým lhali jemu.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 A srdce jejich nebylo upřímé před ním, aniž se věrně měli v smlouvě jeho),
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 On jsa milosrdný, odpouštěl nepravosti jejich, a nezahladil jich; častokrát odvracel hněv svůj, a nevzbuzoval vší zůřivosti své.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Nebo pamatoval, že jsou tělo, vítr, kterýž odchází, a nenavracuje se zase.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Kolikrát jsou ho dráždili na poušti, a k bolesti přivodili na pustinách.
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Týž i týž navracujíce se, pokoušeli Boha silného, a svatému Izraelskému cíle vyměřovali.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Nepamatovali na moc jeho, a na ten den, v kterémž je vysvobodil z ssoužení,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Když činil v Egyptě znamení svá, a zázraky své na poli Soan,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Když obrátil v krev řeky a potoky jejich, tak že jich píti nemohli.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Dopustil na ně směsici žížal, aby je žraly, a žáby, aby je hubily.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 A dal chroustům úrody jejich, a úsilí jejich kobylkám.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Stloukl krupami réví jejich, a stromy fíkové jejich ledem.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Vydal krupobití na hovada jejich, a na dobytek jejich uhlí řeřavé.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Poslal na ně prchlivost hněvu svého, rozpálení, zůřivost i ssoužení, dopustiv na ně anděly zlé.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Uprostrannil stezku prchlivosti své, neuchoval od smrti duše jejich, ano i na hovada jejich mor dopustil.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 A pobil všecko prvorozené v Egyptě, prvotiny síly v staních Chamových.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Ale lid svůj vyvedl jako ovce, a vodil se s nimi jako s stádem po poušti.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Vodil je v bezpečnosti, tak že nestrašili, nepřátely pak jejich přikrylo moře,
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Až je přivedl ku pomezí svatosti své, na horu tu, kteréž dobyla pravice jeho.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Vyhnav před tváří jejich národy, způsobil to, aby jim na provazec dědictví jejich přišli, a aby přebývala v staních jejich pokolení Izraelská.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Však vždy předce pokoušeli a dráždili Boha nejvyššího, a svědectví jeho neostříhali.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Ale zpět odšedše, převráceně činili, jako i předkové jejich; uchýlili se jako mylné lučiště.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Nebo popouzeli ho výsostmi svými, a rytinami svými k horlení přivedli jej.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Slyšel Bůh, a rozhněval se, a u velikou ošklivost vzal Izraele,
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Tak že opustiv příbytek v Sílo, stánek, kterýž postavil mezi lidmi,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Vydal v zajetí sílu svou, a slávu svou v ruce nepřítele.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Dal pod meč lid svůj, a na dědictví své se rozhněval.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Mládence jeho sežral oheň, a panny jeho nebyly chváleny.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Kněží jejich od meče padli, a vdovy jejich neplakaly.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Potom pak procítil Pán jako ze sna, jako silný rek, kterýž po víně sobě vykřikuje.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 A ranil nepřátely své po zadu, a u věčné pohanění je vydal.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Ačkoli pak pohrdl stánkem Jozefovým, a pokolení Efraimova nevyvolil,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Však vyvolil pokolení Judovo, horu Sion, kterouž zamiloval.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 A vystavěl sobě, jako hrad vysoký, svatyni svou, jako zemi, kterouž utvrdil na věky.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 A vyvolil Davida služebníka svého, vzav jej od chlévů stáda.
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Když chodil za ovcemi březími, zavedl jej, aby pásl Jákoba, lid jeho, a Izraele, dědictví jeho.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Kterýž pásl je v upřímnosti srdce svého, a zvláštní opatrností rukou svých vodil je.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
