Žalmy 74
1 Vyučující, Azafův. Proč, ó Bože, nás tak do konce zamítáš? Proč roznícena jest prchlivost tvá proti stádci pastvy tvé?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Rozpomeň se na shromáždění své, jehož jsi od starodávna dobyl a vykoupil, na proutek dědictví svého, na Sion horu tuto, na níž přebýváš.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Přispějž k hrozným pustinám. Jak všecko pohubil nepřítel v svatyni!
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Řvali nepřátelé tvoji u prostřed shromáždění tvých, a na znamení toho zanechali množství korouhví svých.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Za hrdinu jmín byl ten, kterýž co nejvýše zdvihl sekeru, roubaje vazbu dříví jeho.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 A nyní již řezby jeho napořád sekerami a palicemi otloukají.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Uvrhli oheň do svatyně tvé, na zem zřítivše, poškvrnili příbytku jména tvého.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Řekli v srdci svém: Vyhubme je napořád. Takž vypálili všecky stánky Boha silného v zemi.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Znamení svých nevidíme, jižť není proroka, aniž jest mezi námi, kdo by věděl, dokud to stane.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 I dokudž, ó Bože, útržky činiti bude odpůrce? A nepřítel ustavičně-liž rouhati se bude jménu tvému?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Proč zdržuješ ruku svou, a pravice své z lůna svého nevzneseš?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Však jsi ty, Bože, král můj od starodávna, působíš hojné spasení u prostřed země.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Ty silou svou rozdělil jsi moře, a potřels hlavy draků u vodách.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Ty jsi potřel hlavu Leviatanovi, dal jsi jej za pokrm lidu na poušti.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Ty jsi otevřel vrchoviště a potoky, ty jsi osušil i řeky prudké.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Tvůjť jest den, tvá jest také i noc, světlo i slunce ty jsi učinil.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Ty jsi založil všecky končiny země, léto i zimy ty jsi sformoval.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Rozpomeniž se na to, že útržky činil ten odpůrce Hospodinu, a lid bláznivý jak se jménu tvému rouhal.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Nevydávejž té zběři duše hrdličky své, na stádce chudých svých nezapomínej se na věky.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Ohlédni se na smlouvu; nebo plní jsou i nejtmavější koutové země peleší ukrutnosti.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Nechažť bídní neodcházejí s hanbou, chudý a nuzný ať chválí jméno tvé.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Povstaniž, ó Bože, a veď při svou, rozpomeň se na pohanění, kteréžť se děje od nesmyslných na každý den.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Nezapomínej se na vykřikování svých nepřátel, a na hluk proti tobě povstávajících, kterýž se silí ustavičně.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
