Žalmy 63

1 Žalm Davidův, když byl na poušti Judské. Bože, Bůh silný můj ty jsi, tebeť hned v jitře hledám, tebe žízní duše má, po tobě touží tělo mé, v zemi žíznivé a vyprahlé, v níž není vody,

Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.

2 Abych tě v svatyni tvé spatřoval, a viděl sílu tvou a slávu tvou,

Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —

3 (Neboť jest lepší milosrdenství tvé, nežli život), aby tě chválili rtové moji,

ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!

4 A tak abych tobě dobrořečil, pokudž jsem živ, a ve jménu tvém pozdvihoval rukou svých.

Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!

5 Jako tukem a sádlem sytila by se tu duše má, a s radostným rtů prozpěvováním chválila by tě ústa má.

Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.

6 Jistě žeť na tě pamětliv jsem i na ložci svém, každého bdění nočního přemýšlím o tobě.

Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:

7 Nebo jsi mi býval ku pomoci, protož v stínu křídel tvých prozpěvovati budu.

що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!

8 Přilnula duše má k tobě, pravice tvá zdržuje mne.

Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.

9 Pročež ti, kteříž hledají pádu duše mé, sami vejdou do největší hlubokosti země.

Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,

10 Zabijí každého z nich ostrostí meče, i budou liškám za podíl.

нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!

11 Král pak veseliti se bude v Bohu, i každý, kdož skrze něho přisahá, chlubiti se bude; nebo ústa mluvících lež zacpána budou.

А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!