Žalmy 109
1 Přednímu zpěváku, žalm Davidův. Ó Bože chvály mé, nečiň se neslyše.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Nebo ústa nešlechetného a ústa lstivá proti mně se otevřela, mluvili proti mně jazykem lživým.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 A slovy jizlivými osočili mne, válčí proti mně beze vší příčiny.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Protivili mi se za mé milování, ješto jsem se za ně modlíval.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Odplacují se mi zlým za dobré, a nenávistí za milování mé.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Postav nad ním bezbožníka, a protivník ať mu stojí po pravici.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Když před soudem stane, ať zůstane za nešlechetného, a prosba jeho budiž jemu k hříchu.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Budiž dnů jeho málo, a úřad jeho vezmi jiný.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Buďtež děti jeho sirotci, a žena jeho vdovou.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Buďtež běhouni a tuláci synové jeho, žebřete, vyhnáni jsouce z poustek svých.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Přitáhni k sobě lichevník všecko, cožkoli má, a úsilé jeho rozchvátejte cizí.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Nebudiž, kdo by mu chtěl milosrdenství prokázati, aniž buď, kdo by se smiloval nad sirotky jeho.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Potomci jeho z kořen vyťati buďte, v druhém kolenu vyhlazeno buď jméno jejich.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Přijdiž na pamět nepravost předků jeho před Hospodinem, a hřích matky jeho nebuď shlazen.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Buďtež před Hospodinem ustavičně, až by vyhladil z země památku jejich,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Proto že nepamatoval, aby činil milosrdenství, ale protivenství činil člověku chudému a nuznému a sevřenému bolestí srdce, aby jej zamordoval.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Poněvadž miloval zlořečení, nechať přijde na něj; neměl líbosti v požehnání, nechať se vzdálí od něho.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 A tak budiž oblečen v zlořečenství jako v svůj oděv, a ať vejde do vnitřností jeho jako voda, a jako olej do kostí jeho.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Budiž jemu to jako plášť k přiodívání, a jako pás k ustavičnému opasování.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Taková mzda přijdiž mým protivníkům od Hospodina, a mluvícím zlé věci proti duši mé.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Ty pak, Hospodine Pane, nalož se mnou laskavě pro jméno své, nebo dobré jest milosrdenství tvé; vytrhni mne.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Jsemť zajisté chudý a nuzný, a srdce mé raněno jest u vnitřnostech mých.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Jako stín, když se nachyluje, ucházeti musím; honí se za mnou jako za kobylkou.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Kolena má klesají postem, a tělo mé vyschlo z tučnosti.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Nadto jsem jim za posměch; když mne uhlédají, potřásají hlavami svými.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Spomoz mi, ó Hospodine Bože můj, zachovej mne podlé milosrdenství svého,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Tak aby poznati mohli, že jest to ruka tvá, a že jsi ty, Hospodine, učinil to.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Nechť oni jakkoli zlořečí, ty dobrořeč; kteříž povstali, nechť se zastydí, aby se veselil služebník tvůj.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Buďtež oblečeni protivníci moji v zahanbení, a nechť se odějí jako pláštěm hanbou svou.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Slaviti budu Hospodina velice ústy svými, a u prostřed mnohých chváliti jej budu,
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Proto že stojí po pravici nuznému, aby ho zachoval od těch, kteříž odsuzují život jeho.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
