Príslovia 23
1 Když sedneš k jídlu se pánem, pilně šetř, co jest před tebou.
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 Jinak vrazil bys nůž do hrdla svého, byl-li bys lakotný.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Nežádej lahůdek jeho, nebo jsou pokrm oklamavatelný.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Neusiluj, abys zbohatl; od opatrnosti své přestaň.
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 K bohatství-liž bys obrátil oči své? Poněvadž v náhle mizí; nebo sobě zdělalo křídla podobná orličím, a zaletuje k nebi.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Nejez chleba člověka závistivého, a nežádej lahůdek jeho.
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 Nebo jak on sobě tebe váží v mysli své, tak ty pokrmu toho. Díť: Jez a pí, ale srdce jeho není s tebou.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Skyvu svou, kterouž jsi snědl, vyvrátíš, a zmaříš slova svá utěšená.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Před bláznem nemluv, nebo pohrdne opatrností řečí tvých.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Nepřenášej mezníku starodávního, a na pole sirotků nevcházej.
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 Silnýť jest zajisté ochránce jejich; onť povede při jejich proti tobě.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Zaveď k učení mysl svou, a uši své k řečem umění.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Neodjímej od mladého kázně; nebo umrskáš-li jej metlou, neumřeť.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Synu můj, bude-li moudré srdce tvé, veseliti se bude srdce mé všelijak ve mně;
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 A plésati budou ledví má, když mluviti budou rtové tvoji pravé věci.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Nechť nezávidí srdce tvé hříšníku, ale raději choď v bázni Hospodinově celý den.
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 Nebo poněvadž jest odplata, naděje tvá nebude podťata.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Slyš ty, synu můj, a buď moudrý, a naprav na cestu srdce své.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Nebývej mezi pijány vína, ani mezi žráči masa.
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 Nebo opilec a žráč zchudne, a ospánlivost v hadry obláčí.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Poslouchej otce svého, kterýž tě zplodil, aniž pohrdej matkou svou, když se zstará.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Pravdy nabuď, a neprodávej jí, též moudrosti, umění a rozumnosti.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Náramně bývá potěšen otec spravedlivého, a ten, kdož zplodil moudrého, veselí se z něho.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Nechať se tedy veselí otec tvůj a matka tvá, a ať pléše rodička tvá.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Dej mi, synu můj, srdce své, a oči tvé cest mých ať ostříhají.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Nebo nevěstka jest jáma hluboká, a studnice těsná žena cizí.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 Onať také jako loupežník úklady činí, a zoufalce na světě rozmnožuje.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Komu běda? komu ouvech? komu svady? komu křik? komu rány darmo? komu červenost očí?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 Těm, kteříž se zdržují na víně; těm, kteříž chodí, aby vyhledali strojené víno.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Nehleď na víno rdící se, že vydává v koflíku záři svou, a přímo vyskakuje.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Naposledy jako had uštípne, a jako štír ušťkne.
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 Oči tvé hleděti budou na cizí, a srdce tvé mluviti bude převrácené věci,
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 A budeš jako ten, kterýž spí u prostřed moře, a jako ten, kterýž spí na vrchu sloupu bárky.
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 Díš: Zbili mne, a nestonal jsem, tloukli mne, a nečil jsem; když procítím, dám se zase v to.
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
