Matouš 15
1 A v tom přistoupí k Ježíšovi Jeruzalémští zákonníci a farizeové, řkouce:
Тоді деякі фарисеї та книжники з Єрусалима підійшли до Ісуса й запитали:
2 Proč učedlníci tvoji přestupují ustanovení starších? Nebo neumývají rukou svých, když mají jísti chléb.
―Чому Твої учні порушують звичай наших батьків? Вони їдять, не помивши своїх рук.
3 A on odpovídaje, řekl jim: Proč i vy přestupujete přikázaní Boží pro ustanovení svá?
Він же відповів їм: ―А чому ж ви порушуєте заповідь Божу через ваш звичай?
4 Nebo přikázal Bůh, řka: Cti otce svého i matku, a kdož by zlořečil otci neb mateři, smrtí ať umře.
Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір», а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»
5 Ale vy pravíte: Kdož by koli řekl otci neb mateři: Dar jest to, čímž by tobě ode mne pomoženo býti mohlo. A neuctil by otce svého neb mateře své.
Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,
6 I zlehčili jste přikázaní Boží pro své ustanovení.
той [може] не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.
7 Pokrytci, dobře prorokoval o vás Izaiáš, řka:
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:
8 Přibližuje se ke mně lid tento ústy svými, a rty mne ctí, ale srdce jejich daleko jest ode mne.
«Цей народ шанує Мене лише устами, а серце його далеко від Мене.
9 Ale nadarmoť mne ctí, učíce učení přikázaní lidských.
Даремно вони поклоняються Мені, навчаючи людей людських заповідей».
10 A svolav zástup, řekl jim: Slyšte a rozumějte.
Покликавши народ, [Ісус] промовив до них: «Слухайте та зрозумійте!
11 Ne to, což vchází v ústa, poškvrňuje člověka, ale což z úst pochází, toť poškvrňuje člověka.
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але те, що виходить з уст, оскверняє людину».
12 Tehdy přistoupivše učedlníci jeho, řekli mu: Víš-li, že farizeové, slyševše tu řeč, zhoršili se?
Тоді учні підійшли до Нього й сказали: ―Чи знаєш, що фарисеї образилися, почувши [ці] слова?
13 A on odpovídaje, řekl: Všeliké štípení, jehož neštípil Otec můj ten nebeský, vykořeněno bude.
[Ісус] відповів: ―Кожна рослина, яка не була посаджена Моїм Небесним Отцем, буде викоренена.
14 Nechte jich, vůdcovéť jsou slepí slepých. Povede-liť pak slepý slepého, oba v jámu upadnou.
Облиште їх, вони сліпі поводирі сліпців. Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15 I odpověděv Petr, řekl jemu: Vylož nám to podobenství.
Петро у відповідь сказав: ―Поясни нам цю притчу.
16 Ježíš pak řekl: Ještě i vy bez rozumu jste?
Тоді [Ісус] запитав: ―Невже ви ще не розумієте?
17 Nerozumíte-liž, že všecko, což v ústa vchází, do břicha jde, a vypouští se ven?
Не знаєте, що все, що входить в уста, потрапляє в шлунок і виходить геть?
18 Ale které věci z úst pocházejí, z srdce jdou, a tyť poškvrňují člověka.
А те, що виходить з уст, походить із серця, саме це й оскверняє людину.
19 Z srdce zajisté vycházejí zlá myšlení, vraždy, cizoložstva, smilstva, krádeže, křivá svědectví, rouhání.
Бо з серця виходять погані думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіж, неправдиві свідчення та богохульство.
20 Tyť jsou věci poškvrňující člověka. Ale neumytýma rukama jísti, toť nepoškvrňuje člověka.
Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє людини.
21 A vyšed odtud Ježíš, bral se do krajin Tyrských a Sidonských.
Вийшовши звідти, Ісус пішов до земель Тира й Сидона.
22 A aj, žena Kananejská z končin těch vyšedši, volala, řkuci jemu: Smiluj se nade mnou, Pane, synu Davidův. Dceru mou hrozně trápí ďábelství.
І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи: ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
23 On pak neodpověděl jí slova. I přistoupivše učedlníci jeho, prosili ho, řkouce: Odbuď ji, neboť volá za námi.
Але [Ісус] нічого не відповів їй. Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи: ―[Допоможи] їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
24 On pak odpověděv, řekl: Nejsem poslán než k ovcem zahynulým z domu Izraelského.
У відповідь Він сказав: ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.
25 Ale ona přistoupivši, klaněla se jemu, řkuci: Pane, pomoz mi.
Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала: ―Господи, допоможи мені!
26 On pak odpověděv, řekl: Není slušné vzíti chléb dětem a vrci štěňatům.
Він же відповів: ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.
27 A ona řekla: Takť jest, Pane. A však štěňátka jedí drobty, kteříž padají z stolů pánů jejich.
Проте вона сказала: ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
28 Tedy odpovídaje Ježíš, řekl jí: Ó ženo, veliká jest víra tvá. Staniž se tobě, jakž chceš. I uzdravena jest dcera její v tu hodinu.
Тоді Ісус відповів їй: ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш. І тієї ж миті її донька була зцілена.
29 A odšed odtud Ježíš, šel k moři Galilejskému, a vstoupiv na horu, posadil se tam.
Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
30 I přišli k němu zástupové mnozí, majíce s sebou kulhavé, slepé, němé, polámané a jiné mnohé. I kladli je k nohám Ježíšovým, a on je uzdravoval,
І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших [хворих]. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
31 Tak že se zástupové divili, vidouce, ano němí mluví, polámaní zdraví jsou, kulhaví chodí, slepí vidí. I velebili Boha Izraelského.
Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Ježíš pak svolav učedlníky své, řekl: Líto mi zástupu. Nebo již tři dni trvají se mnou, a nemají, co by jedli; a propustiti jich lačných nechci, aby nezhynuli na cestě.
Ісус же покликав Своїх учнів та сказав: ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.
33 I řkou mu učedlníci jeho: Kde bychom vzali tolik chleba na této poušti, abychom takový zástup nasytili?
Учні спитали Його: ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
34 I řekl jim Ježíš: Kolik chlebů máte? A oni řkou: Sedm, a málo rybiček.
Ісус сказав їм: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім і декілька малих рибин.
35 I rozkázal zástupům, aby se posadili na zemi.
Він звелів людям сісти на землю.
36 A vzav těch sedm chlebů a ty ryby, učiniv díky, lámal a dal učedlníkům svým, učedlníci pak zástupu.
Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні [роздали] людям.
37 I jedli všickni a nasyceni jsou. A sebrali, což zbylo drobtů, sedm košů plných.
Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
38 Bylo pak těch, kteříž jedli, čtyři tisíce mužů, kromě žen a dětí.
Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39 A rozpustiv zástupy, vstoupil na lodí. I přišel do krajiny Magdala.
Відпустивши людей, [Ісус] сів у човен та відплив до землі Магадана.
