Matouš 14
1 V tom čase uslyšel Heródes čtvrták pověst o Ježíšovi.
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2 I řekl služebníkům svým: To jest Jan Křtitel. Onť jest vstal z mrtvých, a protož se divové dějí skrze něho.
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,
3 Nebo jav Heródes Jana, svázal jej byl a dal do žaláře, pro Herodiadu manželku Filipa bratra svého.
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4 Nebo byl řekl jemu Jan: Nesluší tobě míti jí.
Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.
5 A chtěv zabiti jej, bál se lidu; nebo za proroka jej měli.
І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
6 Když pak slaven byl den narození Heródesova, tancovala dcera Herodiady u prostřed, i zalíbila se Heródesovi.
У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.
7 Pročež s přísahou zaslíbil jí dáti, zač by ho jen požádala.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8 A ona jsuci prvé navedena od mateře své, řekla: Dej mi zde na mise hlavu Jana Křtitele.
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.
9 I zarmoutil se král, ale pro přísahu a pro ty, kteříž spolu s ním stolili, rozkázal dáti.
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.
10 A poslav kata, sťal Jana v žaláři.
І, пославши, стяв Йоана в темниці.
11 I přinesena jest hlava jeho na mise, a dána té děvečce. I nesla mateři své.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12 A přišedše učedlníci jeho, vzali tělo a pochovali je; a šedše, pověděli Ježíšovi.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13 To uslyšev Ježíš, plavil se odtud na lodičce na místo pusté soukromí. Což uslyševše zástupové, šli za ním pěšky z měst.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.
14 A vyšed Ježíš, uzřel zástup mnohý. I slitovalo mu se jich, a uzdravoval nemocné jejich.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15 A když bylo k večerou, přistoupili k němu učedlníci jeho, řkouce: Pusté jest místo toto, a čas již pominul. Propusť zástupy, ať jdouce do městeček, nakoupí sobě pokrmů.
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16 Ježíš pak řekl jim: Není jim potřebí odcházeti, dejte vy jim jísti.
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17 A oni řkou jemu: Nemáme zde, než pět chlebů a dvě rybě.
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.
18 On pak dí jim: Přinestež mi je sem.
Він же рече: Принесіть менї їх сюди.
19 A rozkázav zástupu posaditi se na trávě, a vzav těch pět chlebů a dvě rybě, vzhléd v nebe, požehnal, a lámaje, dával učedlníkům ty chleby, a učedlníci zástupům.
І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20 I jedli všickni a nasyceni jsou. I sebrali, což zbylo drobtů, dvanácte košů plných.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21 Těch pak, kteříž jedli, bylo okolo pěti tisíců mužů, kromě žen a dětí.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.
22 A i hned přinutil Ježíš učedlníky své, aby vstoupili na lodí a předešli jej na druhou stranu, dokudž by nepropustil zástupů.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23 A propustiv zástupy, vstoupil na horu soukromí, aby se modlil. A když byl večer, sám byl tam.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24 Lodí pak již byla u prostřed moře, zmítající se vlnami, nebo byl vítr odporný.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25 Při čtvrtém pak bdění nočním bral se k nim Ježíš, jda po moři.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26 A vidouce jej učedlníci po moři jdoucího, zlekali se, řkouce: Obluda jest. A strachem křičeli.
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27 Ale i hned Ježíš promluvil k nim, řka: Doufejtež, jáť jsem, nebojte se.
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28 I odpověděv jemu Petr, řekl: Pane, jestliže jsi ty, rozkaž mi k sobě přijíti po vodě.
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.
29 On pak řekl: Poď. A vystoupiv Petr z lodí, šel po vodě, aby přišel k Ježíšovi.
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30 Ale vida vítr tuhý, bál se. A počav tonouti, zkřikl, řka: Pane, pomoz mi.
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31 A i hned Ježíš vztáh ruku, ujal jej a řekl jemu, Ó malé víry, pročežs pochyboval?
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32 A jakž oni vstoupili na lodí, utišil se vítr.
І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33 Ti pak, kteříž na lodí byli, přistoupivše, klaněli se jemu, řkouce: Jistě Syn Boží jsi.
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34 A přeplavivše se, přišli do země Genezaretské.
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35 A poznavše jej muži místa toho, rozeslali po vší té krajině vůkol, a shromáždili k němu všecky neduživé.
І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;
36 A prosili ho, aby se aspoň podolka roucha jeho dotkli. A kteřížkoli dotkli se, uzdraveni jsou.
і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
