Jób 8
1 Tedy odpovídaje Bildad Suchský, řekl:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Dokudž mluviti budeš takové věci, a slova úst tvých budou jako vítr násilný?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Což by Bůh silný neprávě soudil, a Všemohoucí což by převracel spravedlnost?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Synové zajisté tvoji že zhřešili proti němu, proto pustil je po nepravosti jejich.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Kdybys ty opravdově hledal Boha silného, a Všemohoucímu se modlil,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 A byl čistý a upřímý: jistě žeť by se hned probudil k tobě, a napravil by příbytek spravedlnosti tvé.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 A byly by první věci tvé špatné, poslední pak rozmnožily by se náramně.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Nebo vzeptej se, prosím, věku starého, a nastroj se k zpytování otců jejich.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 (Myť zajisté včerejší jsme, aniž jsme čeho povědomi; k tomu dnové naši jsou jako stín na zemi.)
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Zdaliž tě oni nenaučí, a nepovědí tobě, a z srdce svého nevynesou-liž slov?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Zdali roste třtí bez bahna? Roste-liž rákosí bez vody?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Nýbrž ještě za zelena, dříve než vytrháno bývá, ano prvé než jaká jiná tráva, usychá.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Tak stezky všech zapomínajících se na Boha silného, tak, pravím, naděje pokrytce zahyne.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Klesne naděje jeho, a doufání jeho jako dům pavouka.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Spolehne-li na dům svůj, neostojí; chytí-li se ho, nezdrží.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Vláhu má před sluncem, tak že z zahrady jeho výstřelkové jeho vynikají.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Při vrchovišti kořenové jeho hustě rostou, i na místech skalnatých rozkládá se.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 A však bývá-li zachvácen z místa svého, až by se ho i odečtlo, řka: Nevidělo jsem tě:
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Tožť ta radost života jeho, a z země jiný vykvetá.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Aj, Bůh silný nepohrdá upřímým, ale nešlechetným ruky nepodává:
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Až i naplní smíchem ústa tvá, a rty tvé plésáním,
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Když nenávidící tebe v hanbu oblečeni budou, a stánku lidí bezbožných nikdež nebude.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
