Jób 36
1 Zatím přidal Elihu, a řekl:
І далі Елігу казав:
2 Postrp mne maličko, a oznámímť šíře; neboť mám ještě, co bych za Boha mluvil.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Vynesu smysl svůj zdaleka, a stvořiteli svému přivlastním spravedlnost.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 V pravdě, žeť ne budou lživé řeči mé; zdravě smýšlejícího máš mne s sebou.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Aj, Bůh silný mocný jest, aniž svých zamítá; silný jest, a srdce udatného.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Neobživuje bezbožného, chudým pak k soudu dopomáhá.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Neodvrací od spravedlivého očí svých, nýbrž s králi na stolici sází je na věky, i bývají zvýšeni.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Pakli by poutami sevříni byli, zapleteni jsouce provazy ssoužení:
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Tudy jim v známost uvodí hřích jejich, a že přestoupení jejich se ssilila.
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 A tak otvírá sluch jejich, aby se napravili, anobrž mluví jim, aby se navrátili od nepravosti.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Uposlechnou-li a budou-li jemu sloužiti, stráví dny své v dobrém, a léta svá v potěšení.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Pakli neuposlechnou, od meče sejdou, a pozdychají bez umění.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Nebo kteříž jsou nečistého srdce, přivětšují hněvu, aniž k němu volají, když by je ssoužil.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Protož umírá v mladosti duše jejich, a život jejich s smilníky.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Vytrhuje, pravím, ssouženého z jeho ssoužení, a ty, jejichž sluch otvírá, v trápení.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 A tak by i tebe přenesl z prostředku úzkosti na širokost, kdež není stěsnění, a byl by pokojný stůl tvůj tukem oplývající.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Ale ty zasloužils, abys jako bezbožný souzen byl; soud a právo na tě dochází.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Jistě strach, aby tě neuvrhl Bůh u větší ránu, tak že by jakkoli veliká výplaty mzda, tebe nevyprostila.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Zdaliž by sobě co vážil bohatství tvého? Jistě ani nejvýbornějšího zlata, ani jakékoli síly neb moci tvé.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Nechvátejž tedy k noci, v kterouž odcházejí lidé na místo své.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Hleď, abys se neohlédal na marnost, zvoluje ji raději, nežli ssoužení.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Aj, Bůh silný nejvyšší jest mocí svou. Kdo jemu podobný učitel?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Kdo jemu vyměřil cestu jeho? Kdo jemu smí říci: Činíš nepravost?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Pamětliv buď raději, abys vyvyšoval dílo jeho, kteréž spatřují lidé,
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Kteréž, pravím, všickni lidé vidí, na něž člověk patří zdaleka.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Nebo Bůh silný tak jest veliký, že ho nemůžeme poznati, počet let jeho jest nevystižitelný.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 On zajisté vyvodí krůpěje vod, kteréž vylévají déšť z oblaků jeho,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Když se rozpouštějí oblakové, a kropí na mnohé lidi.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 (Anobrž vyrozumí-li kdo roztažení oblaků, a zvuku stánku jeho,
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Jak rozprostírá nad ním světlo své, aneb všecko moře přikrývá?
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Skrze ty věci zajisté tresce lidi, a též dává pokrmu hojnost.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Oblaky zakrývá světlo, a přikazuje mu ukrývati se za to, co je potkává.)
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Ohlašuje o něm zvuk jeho, též dobytek, a to hned, když pára zhůru vstupuje.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
