Jób 35
1 Ještě mluvil Elihu, a řekl:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Domníváš-liž se, že jsi to s soudem řekl: Spravedlnost má převyšuje Boží?
„Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
3 Nebo jsi řekl: Co mi prospěje, jaký užitek budu míti, bych i nehřešil?
Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
4 Já odpovím tobě místně, i tovaryšům tvým s tebou.
Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5 Pohleď na nebe a viz, anobrž spatř oblaky, vyšší, než-lis ty.
Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
6 Jestliže bys hřešil, co svedeš proti němu? A byť se i rozmnožily nešlechetnosti tvé, co mu uškodíš?
Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
7 Budeš-li spravedlivý, čeho mu udělíš? Aneb co z ruky tvé vezme?
Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
8 Každémuť člověku bezbožnost jeho uškodí, a synu člověka spravedlnost jeho prospěje.
Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
9 Z množství nátisk trpících, kteréž k tomu přivodí, aby úpěli a křičeli pro ukrutnost povýšených,
Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
10 Žádný neříká: Kde jest Bůh stvořitel můj? Ješto on dává zpěv i v noci.
Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11 On vyučuje nás nad hovada zemská, a nad ptactvo nebeské moudřejší nás činí.
що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12 Tehdáž volají-li pro pýchu zlých, nebývají vyslyšáni.
Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
13 A jistě žeť ošemetnosti nevyslýchá Bůh silný, a Všemohoucí nepatří na ni.
Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
14 Mnohem méně, jestliže díš: Nepatříš na to. Sám s sebou vejdi v soud před ním, a doufej v něho.
Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
15 Ale nyní poněvadž nic není těch věcí, navštívil jej hněv jeho; nebo nechce znáti hojnosti této veliké.
А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
16 A protož marně Job otvírá ústa svá, hloupě rozmnožuje řeči své.
то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.
