Jób 13
1 Aj, všecko to vidělo oko mé, slyšelo ucho mé, a srozumělo tomu.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Jakož vy znáte to, znám i já, nejsem zpozdilejší než vy.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Jistě žeť já s Všemohoucím mluviti, a s Bohem silným o svou při jednati budu.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Nebo vy jste skladatelé lži, a lékaři marní všickni vy.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Ó kdybyste aspoň mlčeli, a bylo by vám to za moudrost.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Slyštež medle odpory mé, a důvodů rtů mých pozorujte.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Zdali zastávajíce Boha silného, mluviti máte nepravost? Aneb za něho mluviti máte lest?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Zdaliž osobu jeho přijímati budete, a o Boha silného se zasazovati?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Zdaž vám to k dobrému bude, když na průbu vezme vás, že jakož člověk oklamán bývá, oklamati jej chcete?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 V pravdě žeť vám přísně domlouvati bude, budete-li povrchně osoby jeho šetřiti.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Což ani důstojnost jeho vás nepředěšuje, ani strach jeho nepřikvačuje vás?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Všecka vzácnost vaše podobná jest popelu, a hromadám bláta vyvýšení vaše.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Postrptež mne, nechať já mluvím, přiď na mne cokoli.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Pročež bych trhati měl maso své zuby svými, a duši svou klásti v ruku svou?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 By mne i zabil, což bych v něho nedoufal? A však cesty své před oblíčej jeho předložím.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Onť sám jest spasení mé; nebo před oblíčej jeho pokrytec nepřijde.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Poslouchejte pilně řeči mé, a zprávu mou pusťte v uši své.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Aj, jižť začínám pře své vésti, vím, že zůstanu spravedliv.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Kdo jest, ješto by mi odpíral, tak abych nyní umlknouti a umříti musil?
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Toliko té dvoji věci, ó Bože, nečiň mi, a tehdy před tváří tvou nebudu se skrývati:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Ruku svou vzdal ode mne, a hrůza tvá nechť mne neděsí.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Zatím povolej mne, a buduť odpovídati; aneb nechať já mluvím, a odpovídej mi.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Jak mnoho jest mých nepravostí a hříchů? Přestoupení mé a hřích můj ukaž mi.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Proč tvář svou skrýváš, a pokládáš mne sobě za nepřítele?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Zdaliž list větrem se zmítající potříti chceš, a stéblo suché stihati budeš?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Že zapisuješ proti mně hořkosti, a dáváš mi v dědictví nepravosti mladosti mé,
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 A dáváš do klady nohy mé, a šetříš všech stezek mých, na paty noh mých našlapuješ;
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Ješto člověk jako hnis kazí se, a jako roucho, kteréž jí mol.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
