Psalmi 90
1 Molitva. Mojsija, sluge Božjega. Jahve, ti nam bijaše okrilje od koljena do koljena.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Prije nego se rodiše bregovi, prije nego postade kopno i krug zemaljski, od vijeka do vijeka, Bože, ti jesi!
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Smrtnike u prah vraćaš i veliš: “Vratite se, sinovi ljudski!”
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 Jer je tisuću godina u očima tvojim k'o jučerašnji dan koji je minuo i kao straža noćna.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Razgoniš ih k'o jutarnji san, kao trava su što se zeleni:
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 jutrom cvate i sva se zeleni, a uvečer - već se suši i vene.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 Zaista, izjeda nas tvoja srdžba i zbunjuje ljutina tvoja.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Naše si grijehe stavio pred svoje oči, naše potajne grijehe na svjetlost lica svojega.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 Jer svi naši dani prođoše u gnjevu tvojemu, kao uzdah dovršismo godine svoje.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 Zbroj naše dobi sedamdeset je godina, ako smo snažni, i osamdeset; a većina od njih muka je i ništavost: jer prolaze brzo i mi letimo odavle.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Tko će mjeriti žestinu gnjeva tvojega, tko proniknuti srdžbu tvoju?
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 Nauči nas dane naše brojiti, da steknemo mudro srce.
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Vrati se k nama, Jahve! TÓa dokle ćeš? Milostiv budi slugama svojim!
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Jutrom nas nasiti smilovanjem svojim, da kličemo i da se veselimo u sve dane!
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Obraduj nas za dane kad si nas šibao, za ljeta kad smo stradali!
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Neka se na slugama tvojim pokaže djelo tvoje i tvoja slava na djeci njihovoj!
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 Dobrota Jahve, Boga našega, nek' bude nad nama daj da nam uspije djelo naših ruku, djelo ruku naših nek' uspije.
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
