Psalmi 88
1 Pjesma. Psalam. Sinova Korahovih. Zborovođi. Po napjevu “Bolest”. Za pjevanje. Poučna pjesma. Ezrahijca Hemana. Jahve, Bože moj, vapijem danju, a noću naričem pred tobom.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Neka dopre do tebe molitva moja, prigni uho k vapaju mome.
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 Broje me k onima što u grob silaze, postadoh sličan nemoćniku.
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 Među mrtvima moj je ležaj, poput ubijenih što leže u grobu kojih se više ne spominješ, od kojih si ustegao ruku.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Smjestio si me u jamu duboku, u tmine, u bezdan.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Teško me pritišće ljutnja tvoja i svim me valima svojim prekrivaš.
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Udaljio si od mene znance moje, Óučini da im gnusan budem: zatvoren sam, ne mogu izaći.
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 Od nevolje oči mi gasnu: vapijem tebi, Jahve, iz dana u dan, za tobom ruke pružam.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Zar na mrtvima činiš čudesa? Zar će sjene ustati i hvaliti tebe?
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Zar se u grobu pripovijeda o tvojoj dobroti? O vjernosti tvojoj u Propasti?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Zar se u tmini objavljuju čudesa tvoja i tvoja pravda u Zaboravu?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Ipak ja vapijem tebi, Jahve, prije jutra molitvom te pretječem.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Zašto, Jahve, odbacuješ dušu moju? Zašto sakrivaš lice od mene?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 Bijedan sam i umirem već od dječaštva, klonuh noseći tvoje strahote.
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 Preko mene prijeđoše vihori tvojega gnjeva, strahote me tvoje shrvaše,
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 okružuju me kao voda sveudilj, optječu me svi zajedno.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Udaljio si od mene prijatelja i druga: mrak mi je znanac jedini.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
