Psalmi 78
1 Poučna pjesma. Asafova. Poslušaj, narode moj, moju nauku, prikloni uho riječima usta mojih!
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Otvorit ću svoja usta na pouku, iznijet ću tajne iz vremena davnih.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Ono što čusmo i saznasmo, što nam kazivahu oci,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 nećemo kriti djeci njihovoj, predat ćemo budućem koljenu: slavu Jahvinu i silu njegovu i djela čudesna što ih učini.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Svjedočanstvo podiže on u Jakovu, Zakon postavi u Izraelu, da ono što naredi ocima našim oni djeci svojoj objave,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 da sazna budući naraštaj, i sinovi koji će se roditi da djeci svojoj kazuju
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 da u Boga ufanje svoje stave i ne zaborave djela Božjih, već da vrše zapovijedi njegove,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 kako ne bi bili, kao oci njihovi, naraštaj buntovan, prkosan - naraštaj srcem nestalan i duhom Bogu nevjeran.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Sinovi Efrajimovi, ratnici s lukom, u dan bitke okrenuše leđa.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Saveza s Bogom ne održaše i ne htjedoše hoditi po Zakonu njegovu.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Zaboraviše na djela njegova, na čudesa koja im pokaza.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Pred njihovim ocima činio je znakove u Egiptu, u Soanskom polju.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 On more razdijeli i njih prevede, vode kao nasip uzdiže.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Danju ih vodio oblakom, a svu noć ognjem blistavim.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 U pustinji hrid prolomi i napoji ih obilno kao iz bezdana.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Iz stijene izbi potoke te izvede vode k'o velike rijeke.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 A oni jednako griješiše, prkosiše Višnjem u pustinji.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Boga su kušali u srcima svojim ištuć' (jela) svojoj pohlepnosti.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Prigovarali su Bogu i pitali: “Može li Gospod stol u pustinji prostrti?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Eno, udari u hrid, i voda poteče i provreše potoci: a može li dati i kruha, i mesa pružiti svome narodu?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Kad to začu Jahve, gnjevom usplamtje: oganj se raspali protiv Jakova, srdžba se razjari protiv Izraela,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 jer ne vjerovaše Bogu niti se u njegovu pomoć uzdaše.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Pa ozgo naredi oblaku i otvori brane nebeske,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 k'o kišu prosu na njih mÓanu da jedu i nahrani ih kruhom nebeskim.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Čovjek blagovaše kruh Jakih; on im dade hrane do sitosti.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Probudi na nebu vjetar istočni i svojom silom južnjak dovede.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Prosu na njih mesa k'o prašine i ptice krilatice k'o pijeska morskoga.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Padoše usred njihova tabora i oko šatora njihovih.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Jeli su i nasitili se, želju njihovu on im ispuni.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Još nisu svoju utažili pohlepu i jelo im još bješe u ustima,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 kad se srdžba Božja na njih raspali: pokosi smrću prvake njihove i mladiće pobi Izraelove.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Uza sve to griješiše dalje i ne vjerovaše u čudesna djela njegova.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 I skonča im dane jednim dahom i njihova ljeta naglim svršetkom.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Kad ih ubijaše, tražiše ga i opet pitahu za Boga;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 spominjahu se da je Bog hridina njihova i Svevišnji njihov otkupitelj.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Ali ga opet ustima svojim varahu i jezikom svojim lagahu njemu.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Njihovo srce s njime ne bijaše, nit' bijahu vjerni Savezu njegovu.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 A on im milosrdno grijeh praštao i nije ih posmicao; često je gnjev svoj susprezao da ne plane svom jarošću.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Spominjao se da su pÓut i dah koji odlazi i ne vraća se više.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Koliko mu prkosiše u pustinji i žalostiše ga u samotnom kraju!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Sve nanovo iskušavahu Boga i vrijeđahu Sveca Izraelova
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 ne spominjuć' se ruke njegove ni dana kad ih od dušmana izbavi,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 ni znakova njegovih u Egiptu, ni čudesnih djela u polju Soanskom.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 U krv im pretvori rijeke i potoke, da ne piju.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Posla na njih obade da ih žderu i žabe da ih more.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 I predade skakavcu žetvu njihovu, i plod muke njihove žderaču.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Vinograde im tučom udari, a mrazom smokvike njihove.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 I predade grÓadu njihova goveda i munjama stada njihova.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Obori na njih svu žestinu gnjeva svog, jarost, bijes i nevolju: posla na njih anđele nesreće.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 I put gnjevu svojem otvori: ne poštedje im život od smrti, životinje im izruči pošasti.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Pobi u Egiptu sve prvorođeno, prvence u šatorju Hamovu.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 I povede narod svoj kao ovce i vođaše ih kao stado kroz pustinju.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Pouzdano ih je vodio te se nisu bojali, a more je prekrilo dušmane njihove.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 U Svetu zemlju svoju on ih odvede, na bregove što mu ih osvoji desnica.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Pred njima istjera pogane, konopom im podijeli baštinu, pod šatorjem njihovim naseli plemena izraelska.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 A oni iskušavali i gnjevili Boga Višnjega i nisu držali zapovijedi njegovih.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Otpadoše, iznevjeriše se k'o oci njihovi, k'o luk nepouzdan oni zatajiše.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Na gnjev ga nagnaše svojim uzvišicama, na ljubomor navedoše kumirima svojim.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Bog vidje i gnjevom planu, odbaci posve Izraela.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 I napusti boravište svoje u Šilu, Šator u kojem prebivaše s ljudima.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Preda u ropstvo snagu svoju i svoju diku u ruke dušmanske.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Narod svoj prepusti maču, raspali se na svoju baštinu.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Mladiće njihove oganj proguta, ne udaše se djevice njihove.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Svećenici njihovi padoše od mača, ne zaplakaše Óudove njihove.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Tad se k'o oda sna trgnu Gospodin, k'o ratnik vinom savladan.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Udari otraga dušmane svoje, sramotu im vječitu zadade.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 On odbaci šator Josipov i Efrajimovo pleme ne odabra,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 već odabra pleme Judino i goru Sion koja mu omilje.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Sagradi Svetište k'o nebo visoko, k'o zemlju utemelji ga dovijeka.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Izabra Davida, slugu svojega, uze ga od torova ovčjih;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 odvede ga od ovaca dojilica da pase Jakova, narod njegov, Izraela, baštinu njegovu.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 I pasao ih je srcem čestitim i brižljivim rukama vodio.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
