Psalmi 77
1 Zborovođi. Po Jedutunu. Asafov. Psalam. Glasom svojim Bogu vapijem, glas mi se Bogu diže i on me čuje.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 U dan nevolje tražim Gospodina, noću mi se ruka neumorno pruža k njemu, ne može se utješit' duša moja.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Spominjem se Boga i uzdišem; kad razmišljam, daha mi nestane.
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Vjeđe moje držiš, potresen sam, ne mogu govoriti.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Mislim na drevne dane i sjećam se davnih godina;
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 razmišljam noću u srcu, mislim, i duh moj ispituje:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 “Hoće li Gospodin odbaciti zauvijek i hoće li ikad još biti milostiv?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Je li njegova dobrota minula zauvijek, njegovo obećanje propalo za sva pokoljenja?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Zar Bog je zaboravio da se smiluje, ili je gnjevan zatvorio smilovanje svoje?”
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 I govorim: “Ovo je bol moja: promijenila se desnica Višnjega.”
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Spominjem se djela Jahvinih, sjećam se tvojih pradavnih čudesa.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 Promatram sva djela tvoja, razmatram ono što si učinio.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Svet je tvoj put, o Bože: koji je bog tako velik kao Bog naš?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Ti si Bog koji čudesa stvaraš, na pucima si pokazao silu svoju.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Mišicom si izbavio narod svoj, sinove Jakovljeve i Josipove.
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Vode te ugledaše, Bože, ugledaše te vode i ustuknuše, bezdani se uzburkaše.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Oblaci prosuše vode, oblaci zatutnjiše gromom i tvoje strijele poletješe.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Grmljavina tvoja u vihoru zaori, munje rasvijetliše krug zemaljski, zemlja se zatrese i zadrhta.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Kroz more put se otvori tebi i tvoja staza kroz vode goleme, a tragova tvojih nitko ne vidje.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Ti si svoj narod vodio kao stado rukama Mojsija i Arona.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
