Psalmi 77
1 Zborovođi. Po Jedutunu. Asafov. Psalam. Glasom svojim Bogu vapijem, glas mi se Bogu diže i on me čuje.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 U dan nevolje tražim Gospodina, noću mi se ruka neumorno pruža k njemu, ne može se utješit' duša moja.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Spominjem se Boga i uzdišem; kad razmišljam, daha mi nestane.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Vjeđe moje držiš, potresen sam, ne mogu govoriti.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Mislim na drevne dane i sjećam se davnih godina;
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 razmišljam noću u srcu, mislim, i duh moj ispituje:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 “Hoće li Gospodin odbaciti zauvijek i hoće li ikad još biti milostiv?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Je li njegova dobrota minula zauvijek, njegovo obećanje propalo za sva pokoljenja?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Zar Bog je zaboravio da se smiluje, ili je gnjevan zatvorio smilovanje svoje?”
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 I govorim: “Ovo je bol moja: promijenila se desnica Višnjega.”
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Spominjem se djela Jahvinih, sjećam se tvojih pradavnih čudesa.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Promatram sva djela tvoja, razmatram ono što si učinio.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Svet je tvoj put, o Bože: koji je bog tako velik kao Bog naš?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Ti si Bog koji čudesa stvaraš, na pucima si pokazao silu svoju.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Mišicom si izbavio narod svoj, sinove Jakovljeve i Josipove.
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Vode te ugledaše, Bože, ugledaše te vode i ustuknuše, bezdani se uzburkaše.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Oblaci prosuše vode, oblaci zatutnjiše gromom i tvoje strijele poletješe.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Grmljavina tvoja u vihoru zaori, munje rasvijetliše krug zemaljski, zemlja se zatrese i zadrhta.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Kroz more put se otvori tebi i tvoja staza kroz vode goleme, a tragova tvojih nitko ne vidje.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Ti si svoj narod vodio kao stado rukama Mojsija i Arona.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
