Psalmi 74
1 Poučna pjesma. Asafova. Zašto si, Bože, posve zabacio, zašto kiptiš gnjevom na ovce paše svoje?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Sjeti se zajednice koju si davno stekao, plÓemena koje namače kao svoju baštinu i brda Siona gdje si Šator svoj udario!
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Korakni k ruševinama vječnim - sve je u Svetištu razorio neprijatelj.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Protivnici tvoji vikahu posred skupštine tvoje, znakove svoje postaviše k'o pobjedne znakove.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Bijahu kao oni koji mašu sjekirom po guštari,
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 sjekirom i maljem vrata mu razbijali.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Ognju predadoše Svetište tvoje, do zemlje oskvrnuše Prebivalište tvoga imena.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Rekoše u srcu: “Istrijebimo ih zajedno; spalite sva svetišta Božja na zemlji!”
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Ne vidimo znakova svojih, proroka više nema, i nitko među nama ne zna dokle ...
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Dokle će se još, o Bože, dušmanin rugati? Hoće li protivnik dovijeka prezirati ime tvoje?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Zašto povlačiš ruku, zašto u krilu sakrivaš desnicu svoju?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 No Bog je moj kralj od davnine, on koji posred zemlje spasava!
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Ti svojom silom rasječe more, smrska glave nakazama u vodi.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Ti si Levijatanu glave zdrobio, dao ga za hranu nemanima morskim.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Ti si dao da provre izvor i bujica, ti si presušio rijeke nepresušne.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Tvoj je dan i noć je tvoja, ti učvrsti mjesec i sunce;
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 ti sazda sve granice zemlji, ti stvori ljeto i zimu.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Spomeni se ovoga: dušmanin ti se rugaše, Jahve, i bezumni narod pogrdi ime tvoje.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Ne predaj jastrebu život grlice svoje, i život svojih siromaha ne zaboravi zauvijek!
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Pogledaj na Savez svoj, jer svi su zakuci zemlje puni tmina i nasilja.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Ne daj da jadnik otiđe postiđen: neka siromah i ubog hvale ime tvoje!
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Ustani, Bože, zauzmi se za svoju parnicu, spomeni se pogrde koju ti bezumnik svaki dan nanosi.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Ne zaboravi vike neprijatelja svojih: buka buntovnika još se diže k tebi!
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
