Psalmi 73
1 Psalam. Asafov Kako je dobar Bog čestitima, Bog onima koji su čista srca!
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 A meni umalo noge ne posrnuše, zamalo koraci ne okliznuše,
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 jer zločincima zavidjeh motreći sreću grešnika.
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 Nikakvu patnju ne snose, pretilo je tijelo njihovo.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 Ne žive u mukama smrtnika, ljudske ih nevolje ne biju.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Stoga je oholost ogrlica vratu njihovu, a nasilje haljina koja ih pokriva.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Iz pretila srca izlazi opakost njihova, srca im se prelijevaju ispraznim tlapnjama.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 Podsmjehuju se i zlobno govore, nasiljem prijete odozgo.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 Ustima na nebo nasrću, a jezik se njihov obara na zemlju.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Zato moj narod za njima leti i srče obilne vode
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 pa veli: “Kako da dozna Bog? Spoznaje li Svevišnji?”
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Eto, takvi su grešnici: uvijek spokojni, bogatstvo zgrću.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Jesam li, dakle, samo ja uzalud čuvao srce čisto i u nedužnosti prao ruke
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 kad sam primao udarce svaki dan i kaznu jutro za jutrom?
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Da sam kazao: “Govorit ću kao i oni”, izdao bih rod sinova tvojih.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Promišljah tada da bih spoznao: al' mi se učini mučno u očima mojim
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 sve dok ne nađoh ulaz u Božje svetinje pa prozreh kakav im je svršetak.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Zaista, na klizavu stazu ti ih postavljaš, u propast ih obaraš.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Kako učas propadoše, nestaše, užas ih izjede!
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Kao što čovjek prezire san kad se probudi, tako ćeš, Gospode, prezreti lik im kada ustaneš.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Kad mi duša bijaše ojađena, a bubrezi probodeni,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 bezumnik bijah bez razbora, k'o živinče pred tobom.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Al' ću odsad uvijek biti s tobom, jer ti prihvati desnicu moju:
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 vodit ćeš me po naumu svojem da me zatim uzmeš u slavu svoju.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Koga ja imam u nebu osim tebe? Kad sam s tobom, ne veselim se zemlji.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Malaksalo mi tijelo i srce: okrilje srca moga, i baštino moja, o Bože, dovijeka!
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Doista, propast će oni koji se udaljuju od tebe, istrebljuješ svakog tko ti se iznevjeri.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 A meni je milina biti u Božjoj blizini, imati sklonište svoje u Jahvi. Pripovijedat ću sva tvoja djela na vratima Kćeri sionske.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
