Psalmi 69
1 Zborovođi. Po napjevu “Ljiljani”. Davidov. Spasi me, Bože: vode mi dođoše do grla!
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 U duboko blato zapadoh i nemam kamo nogu staviti; u duboku tonem vodu, pokrivaju me valovi.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Iznemogoh od vikanja, grlo mi je promuklo, oči mi klonuše Boga mog čekajuć'.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Brojniji su od vlasi na glavi mojoj oni koji me mrze nizašto. Tvrđi su od kostiju mojih oni što mi se nepravedno protive: zar mogu vratiti što nisam oteo?
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Bože, ti znadeš bezumnost moju, moji ti grijesi nisu sakriti.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Nek' se ne postide zbog mene koji se u te uzdaju, Gospode, Jahve nad Vojskama! Neka se ne posrame zbog mene koji traže tebe, Bože Izraelov!
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Jer zbog tebe podnesoh pogrdu, i stid mi pokri lice.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Tuđinac postadoh braći i stranac djeci majke svoje.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Jer me izjela revnost za Dom tvoj i poruge onih koji se rugaju tebi padoše na me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Dušu sam postom mučio, okrenulo mi se u ruglo.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Uzeh kostrijet za haljinu, i postah im igračka.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Koji sjede na vratima protiv mene govore, vinopije mi rugalice poju.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 No tebi se molim, Jahve, u vrijeme milosti, Bože; po velikoj dobroti svojoj ti me usliši po svojoj vjernoj pomoći!
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Izvuci me iz blata da ne potonem, od onih koji me mrze izbavi me - iz voda dubokih.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Nek' me ne pokriju valovi, nek' me ne proguta dubina, nek' bezdan ne zatvori usta nada mnom!
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Usliši me, Jahve, jer je dobrostiva milost tvoja, po velikom milosrđu pogledaj na me!
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Ne sakrivaj lica pred slugom svojim; jer sam u stisci, usliši me brzo!
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Približi se duši mojoj i spasi je; zbog dušmana mojih oslobodi me!
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Ti mi znadeš porugu, stid i sramotu, pred tvojim su očima svi koji me muče.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Ruganje mi slomilo srce i klonuh; čekao sam da se tko sažali nada mnom, ali ga ne bi; i da me tko utješi, ali ga ne nađoh.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 U jelo mi žuči umiješaše, u mojoj me žeđi octom napojiše.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Nek' im stol bude zamka, a žrtvene gozbe stupica!
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Nek' im potamne oči da ne vide, nek' im bokovi zasvagda oslabe!
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Izlij na njih ljutinu, žar tvoga gnjeva nek' ih zahvati!
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Njihova kuća nek' opusti, u njihovu šatoru nek' nitko ne stanuje!
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Jer su progonili koga ti pokara, bol povećaše onomu koga ti rani.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Na njihovu krivnju krivnju još dodaj, ne opravdali se pred tobom!
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Nek' budu izbrisani iz knjige živih, među pravednike neka se ne broje!
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 A ja sam jadnik i bolnik - nek' me štiti tvoja pomoć, o Bože!
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Božje ću ime hvaliti popijevkom, hvalit ću ga zahvalnicom.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Bit će to milije Jahvi no bik žrtveni, milije nego junac s papcima i rozima.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Gledajte, ubogi, i radujte se, nek' vam oživi srce, svima koji Boga tražite.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Jer siromahe Jahve čuje, on ne prezire sužanja svojih.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Neka ga hvale nebesa i zemlja, mora i sve što se u njima miče.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Jer Bog će spasiti Sion - on će sagradit' gradove Judine - tu će oni stanovat', imati baštinu.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Baštinit će ga potomci slugu njegovih; prebivat će u njemu oni što ljube ime Božje.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
