Psalmi 44
1 Zborovođi. Sinova Korahovih. Poučna pjesma. Bože, ušima svojim slušasmo, očevi nam pripovijedahu naši, o djelu koje si izveo u danima njihovim - u danima davnim.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Rukom si svojom izagnao pogane, a njih posadio, iskorijenio narode, a njih raširio.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Mačem svojim oni zemlju ne zauzeše niti im mišica njihova donese pobjedu, već desnica tvoja i tvoja mišica i lice tvoje milosno jer si ih ljubio.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Ti, o moj Kralju i Bože moj, ti si dao pobjede Jakovu.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Po tebi dušmane svoje odbismo, u tvome imenu zgazismo one koji se na nas digoše.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 U svoj se luk nisam pouzdavao, nit' me mač moj spasavao.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Nego ti, ti si nas spasio od dušmana, ti si postidio one koji nas mrze.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Dičili smo se Bogom u svako doba i tvoje ime slavili svagda.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 A sad si nas odbacio i posramio nas i više ne izlaziš, Bože, sa četama našim.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Pustio si da pred dušmanima uzmaknemo, i opljačkaše nas mrzitelji naši.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Dao si nas k'o ovce na klanje i rasuo nas među neznabošce.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 U bescjenje si puk svoj prodao i obogatio se nisi prodajom.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Učinio si nas ruglom susjedima našim, na podsmijeh i igračku onima oko nas.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Na porugu smo neznabošcima, narodi kimaju glavom nad nama.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Svagda mi je sramota moja pred očima i stid mi lice pokriva
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 zbog pogrdne graje podrugljivaca, zbog osvetljiva dušmanina.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Sve nas to snađe iako te nismo zaboravili niti povrijedili Saveza tvoga,
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 niti nam se srce odmetnulo od tebe, niti nam je noga s tvoje skrenula staze,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 kad si nas smrvio u boravištu šakalskom i smrtnim nas zavio mrakom.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Da smo i zaboravili ime Boga našega, da smo ruke k tuđem bogu podigli:
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 zar Bog toga ne bi saznao? TÓa on poznaje tajne srdaca!
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Ali zbog tebe ubijaju nas dan za danom, i mi smo im k'o ovce za klanje.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Preni se! Što spavaš, Gospode? Probudi se! Ne odbacuj nas dovijeka!
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Zašto lice svoje sakrivaš, zaboravljaš bijedu i nevolju našu?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Jer duša nam se u prah raspala, trbuh nam se uza zemlju prilijepio.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Ustani, u pomoć nam priteci, izbavi nas radi ljubavi svoje!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
