Psalmi 2

1 Zašto se bune narodi, zašto puci ludosti snuju?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Ustaju kraljevi zemaljski, knezovi se rotÄe protiv Jahve i Pomazanika njegova:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 “Skršimo okove njihove i jaram njihov zbacimo!”

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Smije se onaj što na nebu stoluje, Gospod im se podruguje.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Tad im veli u svom gnjevu, žestinom ih on zbunjuje:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 “TÓa ja kralja svog postavih nad Sionom, svojom svetom gorom.”

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Obznanjujem odluku Jahvinu: Gospodin mi reče: “Ti si sin moj, danas te rodih.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Zatraži samo, i dat ću ti puke u baštinu, i u posjed krajeve zemaljske.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Vladat ćeš njima palicom gvozdenÄom i razbit ih kao sud lončarski.”

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Opametite se sada, vi kraljevi, Urazumite se, suci zemaljski.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Služite Jahvi sa strahom, s trepetom se pokorite njemu,

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 da se ne razgnjevi te ne propadnete na putu, kad uskoro plane srdžba njegova. Blago svima koji se njemu utječu!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!