Psalmi 17
1 Molitva. Davidova. Počuj, Jahve pravedni, i vapaj mi poslušaj, usliši molitvu iz usta iskrenih!
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 Od tebe nek' mi dođe presuda, tvoje oči vide što je pravo.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Istraži mi srce, pohodi noću, ognjem me iskušaj, al' u meni nećeš nać' bezakonja. Ne zgriješiše usta moja
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 kao što griješe ljudi: po riječima usta tvojih čuvah putove Zakona.
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Korak mi čvrsto prionu za tvoje staze, ne zasta mi noga na putima tvojim.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Zazivam te, Bože, ti ćeš me uslišit': prikloni mi uho i čuj riječi moje.
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Proslavi na meni dobrotu svoju, ti koji od dušmana izbavljaš one što se utječu desnici tvojoj.
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Čuvaj me k'o zjenicu oka, sakrij me u sjenu krila svojih
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 od zlotvora što na me nasrću. Dušmani me bijesni opkoljuju,
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 bešćutno srce zatvaraju i ustima zbore naduto,
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Koraci njini sad me okružuju, smjeraju da me na zemlju obore;
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 slični lavu dok se, zinuv, na plijen obara i laviću što vreba u potaji.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Ustani, Jahve, presretni ga i obori, od grešnika mi život mačem spasi,
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 a rukom od ljudi, Gospodine: od ljudi kojih je dio ovaj život, kojima želudac puniš dobrima; kojih su sinovi siti, a djeci daju što im pretekne.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 A ja ću u pravdi gledati lice tvoje, i jednom kad se probudim, sit ću ga se nagledati.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
