< Psalmi 147 >

1 Aleluja! Hvalite Jahvu jer je dobar, pjevajte Bogu našem jer je sladak; svake hvale on je dostojan!
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Jahve gradi Jeruzalem, sabire raspršene Izraelce.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 On liječi one koji su srca skršena i povija rane njihove.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 On određuje broj zvijezda, svaku njezinim imenom naziva.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Velik je naš Gospodin i svesilan, nema mjere mudrosti njegovoj.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Jahve pridiže ponizne, zlotvore do zemlje snizuje.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Pjevajte Jahvi pjesmu zahvalnu, svirajte na citari Bogu našem!
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Oblacima on prekriva nebesa i zemlji kišu sprema; daje da po bregovima raste trava i bilje na službu čovjeku.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 On stoci hranu daje i mladim gavranima kada grakću.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Za konjsku snagu on ne mari nit' mu se mile bedra čovječja.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Mili su Jahvi oni koji se njega boje, koji se uzdaju u dobrotu njegovu.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Slavi Jahvu, Jeruzaleme, hvali Boga svoga, Sione!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 On učvrsti zasune vrata tvojih, blagoslovi u tebi tvoje sinove.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 On dade mir granicama tvojim, pšenicom te hrani najboljom.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Besjedu svoju šalje na zemlju, brzo trči riječ njegova.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Kao vunu snijeg razbacuje, prosipa mraz poput pepela.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 On sipa grÓad kao zalogaje, voda mrzne od njegove studeni.
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Riječ svoju pošalje i vode se tope; dunu vjetrom i vode otječu.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Riječ svoju on objavi Jakovu, odluke svoje i zakone Izraelu.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Ne učini tako nijednom narodu: nijednom naredbe svoje ne objavi! Aleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

< Psalmi 147 >