Psalmi 139
1 Zborovođi. Davidov. Jahve, proničeš me svega i poznaješ,
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 ti znaš kada sjednem i kada ustanem, izdaleka ti već misli moje poznaješ.
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Hodam li ili ležim, sve ti vidiš, znani su ti svi moji putovi.
Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 Riječ mi još nije na jezik došla, a ti, Jahve, sve već znadeš.
бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 S leđa i s lica ti me obuhvaćaš, na mene si ruku svoju stavio.
Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Znanje to odveć mi je čudesno, previsoko da bih ga dokučio.
Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Kamo da idem od duha tvojega i kamo da od tvog lica pobjegnem?
Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
9 Uzmem li krila zorina pa se naselim moru na kraj
Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 i ondje bi me ruka tvoja vodila, desnica bi me tvoja držala.
— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Reknem li: “Nek' me barem tmine zakriju i nek' me noć umjesto svjetla okruži!” -
Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 ni tmina tebi neće biti tamna: noć sjaji kao dan i tama kao svjetlost.
то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 Jer ti si moje stvorio bubrege, satkao me u krilu majčinu.
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 Hvala ti što sam stvoren tako čudesno, što su djela tvoja predivna. Dušu moju do dna si poznavao,
Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 kosti moje ne bjehu ti sakrite dok nastajah u tajnosti, otkan u dubini zemlje.
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Oči tvoje već tada gledahu djela moja, sve već bješe zapisano u knjizi tvojoj: dani su mi određeni dok još ne bješe ni jednoga.
Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 Kako su mi, Bože, naumi tvoji nedokučivi, kako li je neprocjenjiv zbroj njihov.
Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
18 Da ih brojim? Više ih je nego pijeska! Dođem li im do kraja, ti mi preostaješ!
перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 De, istrijebi, Bože, zlotvora, krvoloci nek' odstupe od mene!
Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Jer podmuklo se bune protiv tebe, uzalud se dižu tvoji dušmani.
Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Jahve, zar da ne mrzim tvoje mrzitelje? Zar da mi se ne gade protivnici tvoji?
Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 Mržnjom dubokom ja ih mrzim i držim ih svojim neprijateljima.
повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Pronikni me svega, Bože, srce mi upoznaj, iskušaj me i upoznaj misli moje:
Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 pogledaj, ne idem li putem pogubnim i povedi me putem vječnim!
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
