Psalmi 139
1 Zborovođi. Davidov. Jahve, proničeš me svega i poznaješ,
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 ti znaš kada sjednem i kada ustanem, izdaleka ti već misli moje poznaješ.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Hodam li ili ležim, sve ti vidiš, znani su ti svi moji putovi.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Riječ mi još nije na jezik došla, a ti, Jahve, sve već znadeš.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 S leđa i s lica ti me obuhvaćaš, na mene si ruku svoju stavio.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 Znanje to odveć mi je čudesno, previsoko da bih ga dokučio.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Kamo da idem od duha tvojega i kamo da od tvog lica pobjegnem?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Uzmem li krila zorina pa se naselim moru na kraj
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 i ondje bi me ruka tvoja vodila, desnica bi me tvoja držala.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Reknem li: “Nek' me barem tmine zakriju i nek' me noć umjesto svjetla okruži!” -
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 ni tmina tebi neće biti tamna: noć sjaji kao dan i tama kao svjetlost.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Jer ti si moje stvorio bubrege, satkao me u krilu majčinu.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Hvala ti što sam stvoren tako čudesno, što su djela tvoja predivna. Dušu moju do dna si poznavao,
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 kosti moje ne bjehu ti sakrite dok nastajah u tajnosti, otkan u dubini zemlje.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Oči tvoje već tada gledahu djela moja, sve već bješe zapisano u knjizi tvojoj: dani su mi određeni dok još ne bješe ni jednoga.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Kako su mi, Bože, naumi tvoji nedokučivi, kako li je neprocjenjiv zbroj njihov.
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Da ih brojim? Više ih je nego pijeska! Dođem li im do kraja, ti mi preostaješ!
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 De, istrijebi, Bože, zlotvora, krvoloci nek' odstupe od mene!
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Jer podmuklo se bune protiv tebe, uzalud se dižu tvoji dušmani.
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Jahve, zar da ne mrzim tvoje mrzitelje? Zar da mi se ne gade protivnici tvoji?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Mržnjom dubokom ja ih mrzim i držim ih svojim neprijateljima.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Pronikni me svega, Bože, srce mi upoznaj, iskušaj me i upoznaj misli moje:
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 pogledaj, ne idem li putem pogubnim i povedi me putem vječnim!
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
