Psalmi 104
1 Blagoslivljaj Jahvu, dušo moja, Jahve, Bože moj, silno si velik! Odjeven veličanstvom i ljepotom,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 svjetlošću ogrnut kao plaštem! Nebo si razapeo kao šator,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 na vodama sagradio dvorove svoje. Od oblaka praviš kola svoja, na krilima vjetrova putuješ.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Vjetrove uzimaš za glasnike, a žarki oganj za slugu svojega.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Zemlju si stavio na stupove njene: neće se poljuljati u vijeke vjekova,
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 pokrio si je vodama bezdanim k'o haljinom, iznad bregova stajahu vode;
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 na tvoju se prijetnju povukoše, od tvoje grmljavine zadrhtaše.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Bregovi se digoše, doline spustiše na mjesto koje si im odredio.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Odredio si granicu koju ne smiju prijeći, da opet ne pokriju zemlju.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Izvore svraćaš u potoke što žubore među brdima.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Oni poje sve živine poljske, divlji magarci žeđ gase u njima.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Uz njih se gnijezde ptice nebeske i pjevaju među granama.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Ti natapaš bregove iz dvorova svojih, zemlja se nasićuje plodom tvojih ruku.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Ti daješ te niče trava za stoku i bilje na korist čovjeku da izvede kruh iz zemlje
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 i vino što razvedruje srce čovječje; da uljem lice osvježi i da kruh okrijepi srce čovjeku.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Stabla se Jahvina napajaju hranom, cedri libanonski koje on zasadi.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Ondje se ptice gnijezde, u čempresu dom je rodin.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Visoki bregovi daju kozorogu a pećine jazavcu sklonište.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Ti si stvorio mjesec da označuje vremena i sunce znade kada ima zaći.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Kad razastreš tmine i noć se spusti, tad se šuljaju u njoj životinje šumske.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Lavići riču za plijenom i od Boga hranu traže.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Kad sunce ograne, nestaju i liježu na ležaje.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Tad čovjek izlazi na dnevni posao i na rad do večeri.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Kako su brojna tvoja djela, o Jahve! Sve si to mudro učinio: puna je zemlja stvorenja tvojih.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Eno mora, velika i široka, u njemu vrve gmazovi bez broja, životinje male i velike.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Onud prolaze nemani, Levijatan kojeg stvori da se igra u njemu.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 I sva ova bića željno čekaju da ih nahraniš na vrijeme.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Daješ li im, tada sabiru: otvaraš li ruku, nasite se dobrima.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Sakriješ li lice svoje, tad se rastuže; ako dah im oduzmeš, ugibaju i opet se u prah vraćaju.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Pošalješ li dah svoj, opet nastaju, i tako obnavljaš lice zemlje.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Neka dovijeka traje slava Jahvina: nek' se raduje Jahve u djelima svojim!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 On pogleda zemlju i ona se potrese, dotakne bregove, oni se zadime.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Pjevat ću Jahvi dokle god živim, svirat ću Bogu svome dokle god me bude.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Bilo mu milo pjevanje moje! Ja ću se radovati u Jahvi.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Nek' zločinci sa zemlje nestanu i bezbožnika nek' više ne bude! Blagoslivljaj Jahvu, dušo moja! Aleluja!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
