Psalmi 102
1 Molitva nevoljnika koji je klonuo pa svoju tugu izlijeva Jahve, usliši molitvu moju, i vapaj moj k tebi da dođe!
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Nemoj sakrivati lice od mene u dan moje nevolje! Prigni k meni uho svoje: kad te prizovem, brzo me usliši!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Jer moji dani nestaju poput dima, a moje kosti gore kao oganj.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Srce mi se suši kao pokošena trava i kruh svoj zaboravljam jesti.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Od snažnih jecaja mojih kosti mi uz kožu prionuše.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Sličan sam čaplji u pustinji, postah k'o ćuk na pustoj razvalini.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Ne nalazim sna i uzdišem k'o samotan vrabac na krovu.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Svagda me grde dušmani moji; mnome se proklinju što bjesne na me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Pepeo jedem poput kruha, a piće svoje miješam sa suzama
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 zbog tvoje ljutine i gnjeva, jer si me digao i bacio.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Moji su dani k'o oduljena sjena, a ja se, gle, sušim poput trave.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 A ti, o Jahve, ostaješ dovijeka i tvoje ime kroza sva koljena.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Ustani, smiluj se Sionu: vrijeme je da mu se smiluješ - sada je čas!
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Jer milo je slugama tvojim kamenje njegovo, žale ruševine njegove.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Tad će se pogani bojati, Jahve, imena tvojega i svi kraljevi zemlje slave tvoje
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 kad Jahve opet sazda Sion, kad se pokaže u slavi svojoj,
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 kad se osvrne na prošnju ubogih i ne prezre molitve njihove.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Nek' se zapiše ovo za budući naraštaj, puk što nastane neka hvali Jahvu.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Jer Jahve gleda sa svog uzvišenog svetišta, s nebesa na zemlju gleda
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 da čuje jauke sužnjeva, da izbavi smrti predane,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 da se na Sionu navijesti ime Jahvino i njegova hvala u Jeruzalemu
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 kad se narodi skupe i kraljevstva da služe Jahvi.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Putem je istrošio sile moje, skratio mi dane.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Rekoh: “Bože moj, nemoj me uzeti u sredini dana mojih! Kroza sva koljena traju godine tvoje.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 U početku utemelji zemlju, i nebo je djelo ruku tvojih.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Propast će, ti ćeš ostati, sve će ostarjeti kao odjeća. Mijenjaš ih poput haljine i nestaju:
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 ti si uvijek isti - godinama tvojim nema kraja.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Djeca će tvojih slugu živjeti u miru i potomstvo će njihovo trajati pred tobom.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
