Psalmi 102
1 Molitva nevoljnika koji je klonuo pa svoju tugu izlijeva Jahve, usliši molitvu moju, i vapaj moj k tebi da dođe!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Nemoj sakrivati lice od mene u dan moje nevolje! Prigni k meni uho svoje: kad te prizovem, brzo me usliši!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Jer moji dani nestaju poput dima, a moje kosti gore kao oganj.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Srce mi se suši kao pokošena trava i kruh svoj zaboravljam jesti.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Od snažnih jecaja mojih kosti mi uz kožu prionuše.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Sličan sam čaplji u pustinji, postah k'o ćuk na pustoj razvalini.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Ne nalazim sna i uzdišem k'o samotan vrabac na krovu.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Svagda me grde dušmani moji; mnome se proklinju što bjesne na me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Pepeo jedem poput kruha, a piće svoje miješam sa suzama
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 zbog tvoje ljutine i gnjeva, jer si me digao i bacio.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Moji su dani k'o oduljena sjena, a ja se, gle, sušim poput trave.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 A ti, o Jahve, ostaješ dovijeka i tvoje ime kroza sva koljena.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Ustani, smiluj se Sionu: vrijeme je da mu se smiluješ - sada je čas!
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Jer milo je slugama tvojim kamenje njegovo, žale ruševine njegove.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Tad će se pogani bojati, Jahve, imena tvojega i svi kraljevi zemlje slave tvoje
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 kad Jahve opet sazda Sion, kad se pokaže u slavi svojoj,
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 kad se osvrne na prošnju ubogih i ne prezre molitve njihove.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Nek' se zapiše ovo za budući naraštaj, puk što nastane neka hvali Jahvu.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Jer Jahve gleda sa svog uzvišenog svetišta, s nebesa na zemlju gleda
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 da čuje jauke sužnjeva, da izbavi smrti predane,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 da se na Sionu navijesti ime Jahvino i njegova hvala u Jeruzalemu
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 kad se narodi skupe i kraljevstva da služe Jahvi.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Putem je istrošio sile moje, skratio mi dane.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Rekoh: “Bože moj, nemoj me uzeti u sredini dana mojih! Kroza sva koljena traju godine tvoje.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 U početku utemelji zemlju, i nebo je djelo ruku tvojih.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Propast će, ti ćeš ostati, sve će ostarjeti kao odjeća. Mijenjaš ih poput haljine i nestaju:
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 ti si uvijek isti - godinama tvojim nema kraja.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Djeca će tvojih slugu živjeti u miru i potomstvo će njihovo trajati pred tobom.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
