Mudre Izreke 7
1 Čuvaj, sine, riječi moje i pohrani moje zapovijedi kod sebe.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Čuvaj moje zapovijedi, i bit ćeš živ, i nauk moj kao zjenicu oka svoga.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Priveži ih sebi na prste, upiši ih na ploči srca svoga;
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 reci mudrosti: “Moja si sestra” i razboritost nazovi “sestričnom”,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 da te čuva od žene preljubnice, od tuđinke koja laskavo govori.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Kad bijah jednom na prozoru svoje kuće i gledah van kroz rešetku,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 vidjeh među lakovjernima, opazih među momcima nerazumna mladića:
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 prolazio je ulicom kraj njezina ugla i koracao putem k njezinoj kući
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 u sumraku između dana i večeri kad se hvata noćna tmina;
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 i gle, susrete ga žena, bludno odjevena i s prijevarom u srcu.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Jogunasta bijaše i razuzdana, noge joj se nisu mogle u kući zadržati;
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 bila je čas na ulici, čas na trgovima i vrebala kod svakog ugla;
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 i uhvati ga i poljubi i reče mu bezobrazna lica:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “Bila sam dužna žrtvu pričesnicu, i danas izvrših svoj zavjet;
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 zato sam ti izašla u susret, da te tražim, i nađoh te.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Svoju sam postelju nastrla sagovima, vezenim pokrivačima misirskim;
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 svoj sam krevet namirisala smirnom, alojem i cimetom.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Hajde da se opijamo nasladom do jutra i da se radujemo užicima ljubavi.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Jer muža mi nema kod kuće: otišao je na dalek put;
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 uzeo je sa sobom novčani tobolac; a vratit će se kući tek o uštapu.”
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Tako ga zavede svojim vičnim nagovorom, odvuče ga svojim glatkim usnama.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 I ludo on pođe za njom, kao što vol ide na klaonicu i kao što jelen zapleten u mrežu čeka
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 dok mu strijela ne probije jetra, i kao ptica što ulijeće u zamku, i ne znajući da će ga to života stajati.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Zato me, sine moj, poslušaj i čuj riječi mojih usta.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Nek' ti srce ne zastranjuje na njezine putove i ne lutaj po njezinim stazama.
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 Jer je mnoge smrtno ranila i oborila, i mnogo je onih što ih je pobila.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
