Mudre Izreke 18
1 Vlastitoj požudi popušta onaj tko zastranjuje, i svađa se usprkos svakom razboru.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Bezumnomu nije mio razum; stalo mu je dati srcu oduška.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 Kad dolazi opačina, dolazi i prezir i bruka sa sramotom.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 Duboke su vode riječi iz usta nečijih, izvor mudrosti bujica što se razlijeva.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 Ne valja se obazirati na opaku osobu, da se pravedniku nanese nepravda na sudu.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Bezumnikove se usne upuštaju u svađu i njegova usta izazivlju udarce.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 Bezumnomu su propast vlastita usta i usne su mu zamka životu.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 Klevetnikove su riječi kao poslastice: spuštaju se u dno utrobe.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 Tko je nemaran u svom poslu, brat je onomu koji rasipa.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 Tvrda je kula ime Jahvino: njemu se pravednik utječe i nalazi utočišta.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Bogatstvo je bogatašu njegova tvrđava i kao visok zid u mašti njegovoj.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Pred slomom se oholi srce čovječje, a pred slavom ide poniznost.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 Tko odgovara prije nego što sasluša, na ludost mu je i sramotu.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 Kad je čovjek bolestan, njegov ga duh podiže, a ubijen duh tko će podići?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 Razumno srce stječe znanje i uho mudrih traži znanje.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 Dar čovjeku otvara put i vodi ga pred velikaše.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 Prvi je pravedan u svojoj parnici, a kad dođe njegov protivnik, opovrgne ga.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 Ždrijeb poravna svađe, pa i među moćnicima odlučuje.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 Uvrijeđen brat jači je od tvrda grada i svađe su kao prijevornice na tvrđavi.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 Svatko siti trbuh plodom usta svojih, nasićuje se rodom usana svojih.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Smrt i život u vlasti su jeziku, a tko ga miluje, jede od ploda njegova.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Tko je našao ženu, našao je sreću i stekao milost od Jahve.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 Ponizno moleći govori siromah, a grubo odgovara bogataš.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 Ima prijatelja koji vode u propast, a ima i prijatelja privrženijih od brata.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
