Tužaljke 5
1 Spomeni se, Jahve, što nas je snašlo, pogledaj, vidi sramotu našu!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Baština naša pade u ruke strancima, domovi naši pripadoše tuđincima.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Siročad smo: oca nemamo, majke su nam kao udovice.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Vodu što pijemo plaćamo novcem, i za drvo valja nam platiti.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Jaram nam je o vratu, gone nas, iscrpljeni smo, ne daju nam predahnuti.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Pružamo ruke k Egiptu i Asiriji da se kruha nasitimo.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Oci naši zgriješiše i više ih nema, a mi nosimo krivice njihove.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Robovi nama zapovijedaju, a nitko da nas izbavi iz ruku njihovih.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Kruh svoj donosimo izlažući život maču u pustinji.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Koža nam gori kao peć užarena, ognjicom od plamena gladi.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Oskvrnuli su žene na Sionu i djevice u gradovima judejskim.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Svojim su rukama vješali knezove, ni lica staračka nisu poštivali.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Mladići su nosili žrvnjeve, djeca padala pod bremenom drva.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Starci su ostavili vrata, mladići više ne sviraju na lirama.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Radosti nesta iz naših srdaca, naš ples se pretvori u tugovanje.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Pao je vijenac s naše glave, jao nama što zgriješismo!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Evo zašto nam srce boluje, evo zašto nam oči se zastiru:
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 zato što Gora sionska opustje i po njoj se šuljaju šakali.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Ali ti, Jahve, ostaješ zauvijek, tvoj je prijesto od koljena do koljena.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Zašto da nas zaboraviš zauvijek, da nas ostaviš za mnoge dane?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Vrati nas k sebi, Jahve, obratit ćemo se, obnovi dane naše kao što nekoć bijahu.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Il' nas hoćeš sasvim zabaciti i na nas se beskrajno srditi?
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
