Job 32
1 Ona tri čovjeka prestadoše Jobu odgovarati, jer je on sebe smatrao nevinim.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Nato se rasrdi Elihu, sin Barakeelov, iz Buza, od plemena Ramova: planu gnjevom na Joba zato što je sebe držao pravednim pred Bogom;
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 a planu gnjevom i na tri njegova prijatelja jer nisu više našli ništa što bi odgovorili te su tako Boga osudili.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Dok su oni govorili s Jobom, Elihu je šutio, jer su oni bili stariji od njega.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Ali kad vidje da ona tri čovjeka nisu više imala odgovora u ustima, planu od srdžbe.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 I progovorivši, Elihu, sin Barakeelov, iz Buza, reče: “Po godinama svojim još mlad sam ja, a u duboku vi ste ušli starost; bojažljivo se zato ja ustezah znanje svoje pokazati pred vama.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Mišljah u sebi: 'Govorit će starost, mnoge godine pokazat će mudrost.'
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Uistinu, dah neki u ljudima, duh Svesilnog mudrim čini čovjeka.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Dob poodmakla ne daje mudrosti a niti starost pravednosti uči.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Zato vas molim, poslušajte mene da vam i ja znanje svoje izložim.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 S pažnjom sam vaše besjede pratio i razloge sam vaše saslušao dok ste tražili što ćete kazati.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Na vama moja sva bijaše pažnja, al' ne bi nikog da Joba pobije ni da mu od vas tko riječ opovrgne.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Nemojte reći: 'Na mudrost smo naišli! Bog će ga pobit jer čovjek ne može.'
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Nije meni on besjedu upravio: odvratit mu neću vašim riječima.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Poraženi, otpovrgnut ne mogu, riječi zapeše u grlu njihovu.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Čekao sam! Al', gle, oni ne zbore. Umukoše, ni riječ više da kažu!
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Na meni je da progovorim sada, znanje ću svoje i ja izložiti.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Riječi mnoge u meni naviru dok iznutra moj duh mene nagoni.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Gle, nutrina mi je k'o mošt zatvoren, k'o nova će se raspući mješina.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Da mi odlane, govorit ću stoga, otvorit ću usne i odvratit' vama.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Nijednoj strani priklonit se neću niti laskat ja namjeravam kome.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Laskati ja ne umijem nikako, jer smjesta bi me Tvorac moj smaknuo.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
