Job 28
1 “Da, srebro ima svoja nalazišta, a zlato mjesta gdje se pročišćava.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Ruda željezna iz zemlje se vadi, a iz rudače rastaljene bakar.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Ljudi tami postavljaju granice i kopaju do najvećih dubina za kamenom u mraku zakopanim.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Čeljad iz tuđine rovove dube do kojih ljudska ne dopire noga, visi njišuć' se, daleko od ljudi.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Krilo zemlje iz kojeg kruh nam niče kao od vatre sve je razrovano.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Stijene njene safira su skrovišta, prašina zlatna krije se u njima.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Tih putova ne znaju grabljivice, jastrebovo ih oko ne opaža.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Zvijeri divlje njima nisu kročile niti je kada lav njima prošao.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Ali na kamen diže čovjek ruku te iz korijena prevraća planine.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 U kamenu prokopava prolaze, oko mu sve dragocjeno opaža.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Žilama vode on tok zaustavlja; stvari skrivene nosi na vidjelo.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Ali otkuda nam Mudrost dolazi? Na kojemu mjestu Razum prebiva?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Čovjek njezina ne poznaje puta, u zemlji živih nisu je otkrili.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Bezdan govori: 'U meni je nema!' a more: 'Ne nalazi se kod mene!'
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Zlatom se čistim kupiti ne može, ni cijenu njenu srebrom odmjeriti;
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 ne mjeri se ona zlatom ofirskim, ni oniksom skupim pa ni safirom.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Sa zlatom, staklom ne poređuje se, nit' se daje za sud od suha zlata.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Čemu spominjat' prozirac, koralje, bolje je steći Mudrost no biserje.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Što je prema njoj topaz etiopski? Ni čistim zlatom ne procjenjuje se.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Ali otkuda nam Mudrost dolazi? Na kojemu mjestu Razum prebiva?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Sakrivena je očima svih živih; ona izmiče pticama nebeskim.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Propast paklena i Smrt izjavljuju: 'Za slavu njenu mi smo samo čuli.' (questioned)
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Jedino je Bog put njen proniknuo, on jedini znade gdje se nalazi.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Jer pogledom granice zemlje hvata i opaža sve pod svodom nebeskim.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Kad htjede vjetru odredit težinu i mjerilom svu vodu izmjeriti,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 kad je zakone daždu nametnuo i oblacima gromovnim putove,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 tad ju je vidio te izmjerio, učvrstio i do dna ispitao.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 A potom je rekao čovjeku: Strah Gospodnji - eto što je mudrost; 'Zla se kloni' - to ti je razumnost.”
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
