Job 27
1 Job nastavi svoju besjedu i reče:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 “Živoga mi Boga što mi pravdu krati i Svesilnog koji dušu mi zagorča:
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 sve dok duha moga bude još u meni, dok mi dah Božji u nosnicama bude,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 usne moje neće izustiti zloću niti će laž kakva doći na moj jezik.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Daleko od mene da vam dadem pravo, nedužnost svoju do zadnjeg daha branim.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Pravde svoje ja se držim, ne puštam je; zbog mojih me dana srce korit' neće.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Neka mi dušmana kob opakog snađe, a mog protivnika udes bezbožnikov!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Čemu se nadati može kad vapije i kada uzdiže k Bogu dušu svoju?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Hoće li čuti Bog njegove krikove kada se na njega obori nevolja?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Zar će se radovat' on u Svesilnome, zar će Boga svakog časa zazivati?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Ali Božju ruku ja ću vam pokazat' i neću vam sakrit namjere Svesilnog.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Eto, sve ste sami mogli to vidjeti, što se onda u ispraznosti gubite?”
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 “Ovu sudbu Bog dosuđuje opakom, ovo baštini silnik od Svemogućeg.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Ima li sinova mnogo, mač ih čeka, a porod mu neće imat' dosta kruha.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Smrt će sahranit' preživjele njegove i udovice ih oplakivat neće.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Ako i srebra k'o praha nagomila, ako i nakupi haljina k'o blata,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 nek' ih skuplja, odjenut će ih pravednik, ljudi će nedužni podijeliti srebro.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Od paučine je kuću sagradio, kolibicu kakvu sebi diže čuvar:
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 bogat je legao, al' po posljednji put; kad oči otvori, ničeg više nema.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Usred bijela dana strava ga spopada, noću ga oluja zgrabi i odnese.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Istočni ga vjetar digne i odvuče, daleko ga baca od njegova mjesta.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Bez milosti njime vitla on posvuda, dok mu ovaj kuša umaći iz ruke.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Rukama plješću nad njegovom propašću i zvižde na njega kamo god došao.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
