Job 24
1 Zašto Svesilni ne promatra vremena, a dane njegove ne vide mu vjernici?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Bezbožnici pomiču granice, otimaju stado i pasu ga.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Sirotama odvode magarca, udovi u zalog vola dižu.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Siromahe tjeraju sa puta; skrivaju se ubogari zemlje.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 K'o magarci divlji u pustinji zarana idu da plijen ugrabe: pustinja im hrani mališane.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 Po tuđem polju oni pabirče, paljetkuju vinograd opakog.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Goli noće, nemaju haljine, ni pokrivača protiv studeni.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Oni kisnu na planinskom pljusku; bez skloništa uz hrid se zbijaju.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Otkidaju od sise sirotu, ubogom u zalog dijete grabe.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Goli hode, nemaju haljina; izgladnjeli, tuđe snoplje nose.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Oni mlina za ulje nemaju; ožednjeli, gaze u kacama.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Samrtnici hropću iz gradova, ranjenici u pomoć zazivlju. Al' na sve to Bog se oglušuje.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Ima onih koji mrze svjetlost: ne priznaju njezinih putova niti se staza drže njezinih.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Za mraka se diže ubojica, kolje ubogog i siromaha. U gluhoj se noći lopov skiće [16a] i u tmini provaljuje kuće.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 Sumrak žudi oko preljubnika: 'Nitko me vidjet neće', kaže on i zastire velom svoje lice.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 [16b]Za vidjela oni se skrivaju, oni neće da za svjetlost znaju.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Zora im je kao sjena smrtna: kad zarudi, silan strah ih hvata.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Prije nego svane, on već hitro bježi kloneći se puta preko vinograda. Njegova su dobra prokleta u zemlji.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Zaboravilo ga krilo što ga rodi, ime se njegovo više ne spominje: poput stabla zgromljena je opačina.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Ženu nerotkinju on je zlostavljao, udovici nije učinio dobra.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Al' Onaj što snažno hvata nasilnike, ustaje, a njima sva se nada gasi.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Dade mu sigurnost, i on se pouzda; okom je njegove nadzirao staze.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Dignu se za kratko, a onda nestanu, ruše se i kao svi drugi istrunu, posječeni kao glave klasovima.”
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Nije li tako? Tko će me u laž utjerat'? Tko moje riječi poništiti može?”
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
