Job 23
1 Job progovori i reče:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Zar mi je i danas tužaljka buntovna? Teška mu ruka iz mene vapaj budi:
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 o, kada bih znao kako ću ga naći, do njegova kako doprijeti prijestolja,
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 pred njim parnicu bih svoju razložio, iz mojih bi usta navrli dokazi.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Rad bih znati što bi meni odvratio i razumjeti riječ što bi je rekao!
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Zar mu treba snage velike za raspru? Ne, dosta bi bilo da me on sasluša.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 U protivniku bi vidio pravedna, i parnica moja tad bi pobijedila.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Na istok krenem li, naći ga ne mogu; pođem li na zapad, ne razabirem ga.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 Ištem na sjeveru, al' ga ne opažam; nevidljiv je ako se k jugu okrenem.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Pa ipak, on dobro zna put kojim kročim! Neka me kuša: čist k'o zlato ću izići!
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Noga mi se stopa njegovih držala, putem sam njegovim išao ne skrećuć';
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 slušao sam nalog njegovih usana, pohranih mu riječi u grudima svojim.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Al' htjedne li štogod, tko će ga odvratit'? Što zaželi dušom, to će ispuniti.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Izvršit će što je dosudio meni, kao i sve drugo što je odlučio!
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Zbog toga pred njime sav ustravljen ja sam, i što više mislim, jače strah me hvata.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 U komade Bog mi je srce smrvio, užasom me svega prožeo Svesilni,
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 premda nisam ni u tminama propao, ni u mraku što je lice moje zastro.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
