Job 21
1 Job progovori i reče:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Slušajte, slušajte dobro što ću reći, utjehu mi takvu barem udijelite.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Otrpite da riječ jednu ja izrečem, kad završim, tad se rugajte slobodno.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Zar protiv čovjeka dižem ja optužbu? Kako da strpljenje onda ne izgubim?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Pogledajte na me: užas će vas spopast', rukom ćete svoja zakloniti usta;
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 pomislim li na to, prestravim se i sam i čitavim svojim tad protrnem tijelom.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Zašto na životu ostaju zlikovci i, što su stariji, moćniji bivaju?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Potomstvo njihovo s njima napreduje a izdanci im se množe pred očima.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Strah nikakav kuće njihove ne mori i šiba ih Božja ostavlja na miru.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Njihovi bikovi plode pouzdano, krave im se tele i ne jalove se.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 K'o jagnjad djeca im slobodno skakuću, veselo igraju njihovi sinovi.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Oni pjevaju uz harfe i bubnjeve i vesele se uz zvukove svirale.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 A govorili su Bogu: 'Ostavi nas, ne želimo znati za tvoje putove!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 TÓa tko je Svesilni da njemu služimo i kakva nam korist da ga zazivamo?'
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Zar svoju sreću u ruci ne imahu, makar do Njega ne drže ništa oni?
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Zar se luč opakog kada ugasila? Zar se na njega oborila nesreća? Zar mu u gnjevu svom On skroji sudbinu?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Zar je kao slama na vjetru postao, kao pljeva koju vihor svud raznosi?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Hoće l' ga kaznit' Bog u njegovoj djeci? Ne, njega nek' kazni da sam to osjeti!
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Vlastitim očima nek' rasap svoj vidi, neka se napije srdžbe Svesilnoga!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 TÓa što poslije smrti on za dom svoj mari kad će se presjeć' niz njegovih mjeseci?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Ali tko će Boga učiti mudrosti, njega koji sudi najvišim bićima?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Jedan umire u punom blagostanju, bez briga ikakvih, u potpunom miru,
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 bokova od pretiline otežalih i kostiju sočne moždine prepunih.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 A drugi umire s gorčinom u duši, nikad nikakve ne okusivši sreće.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Obojica leže zajedno u prahu, crvi ih jednako prekrivaju oba.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 O, znam dobro kakve vaše su namjere, kakve zlosti protiv mene vi snujete.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Jer pitate: 'Gdje je kuća plemićeva, šator u kojem stanovahu opaki?'
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Niste li na cesti putnike pitali, zar njihovo svjedočanstvo ne primate:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 'Opaki je u dan nesreće pošteđen i u dan Božje jarosti veseo je.'
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Al' na postupcima tko će mu predbacit' i tko će mu vratit' što je počinio?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 A kad ga na kraju na groblje odnesu, na grobni mu humak postavljaju stražu.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Lake su mu grude zemlje u dolini dok za njime ide čitavo pučanstvo.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 O, kako su vaše utjehe isprazne! Kakva su prijevara vaši odgovori!”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
