Job 19
1 Job progovori i reče:
А Йов відповів та й сказав:
2 “TÓa dokle ćete mučit' dušu moju, dokle ćete me riječima satirat'?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Već deseti put pogrdiste mene i stid vas nije što me zlostavljate.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Pa ako sam zastranio doista, na meni moja zabluda ostaje.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Mislite li da ste me nadjačali i krivnju moju da ste dokazali?
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Znajte: Bog je to mene pritisnuo i svojom me je on stegnuo mrežom.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Vičem: 'Nasilje!' - nema odgovora; vapijem - ali za me pravde nema.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Sa svih strana put mi je zagradio, sve staze moje u tminu zavio.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Slavu je moju sa mene skinuo, sa moje glave strgnuo je krunu.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Podsijeca me odasvud te nestajem; k'o drvo, nadu mi je iščupao.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Raspalio se gnjev njegov na mene i svojim me drži neprijateljem.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 U bojnom redu pristižu mu čete, putove proti meni nasipaju, odasvud moj opkoljavaju šator.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Od mene su se udaljila braća, otuđili se moji poznanici.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Nestade bližnjih mojih i znanaca, gosti doma mog zaboraviše me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Sluškinjama sam svojim kao stranac, neznanac sam u njihovim očima.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Slugu zovnem, a on ne odgovara i za milost ga moram zaklinjati.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Mojoj je ženi dah moj omrznuo, gadim se djeci vlastite utrobe.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 I deranima na prezir tek služim, ako se dignem, rugaju se meni.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Pouzdanicima sam svojim mrzak, protiv mene su oni koje ljubljah.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Kosti mi se za kožu prilijepiše, osta mi jedva koža oko zuba.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Smilujte mi se, prijatelji moji, jer Božja me je ruka udarila.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Zašto da me k'o Bog sam progonite, zar se niste moga nasitili mesa?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 O, kad bi se riječi moje zapisale i kad bi se u mjed tvrdu urezale;
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 kad bi se željeznim dlijetom i olovom u spomen vječan u stijenu uklesale!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Ja znadem dobro: moj Izbavitelj živi i posljednji će on nad zemljom ustati.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 A kad se probudim, k sebi će me dići: iz svoje ću puti tad vidjeti Boga.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Njega ja ću kao svojega gledati, i očima mojim neće biti stranac: za njime srce mi čezne u grudima.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Kad kažete: 'Kako ćemo ga goniti? Koji ćemo razlog protiv njega naći?',
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 mača tad se bojte: grijehu mač je kazna. Saznat ćete tada da imade suda!”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
