Job 17
1 Daha mi nestaje, gasnu moji dani i za mene već se skupljaju grobari.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Rugači su evo mene dohvatili, od uvreda oka sklopiti ne mogu.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Stoga me zaštiti i budi mi jamcem kad mi nitko u dlan neće da udari.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Jer, srca si njina lišio razuma i dopustiti im nećeš da opstanu.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 K'o taj što imanje dijeli drugovima, a djeci njegovoj dotle oči gasnu,
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 narodima svim sam na ruglo postao, onaj kom u lice svatko pljunut' može.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Od tuge vid mi se muti u očima, poput sjene moji udovi postaju.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Začudit će se zbog toga pravednici, na bezbožnika će planuti čestiti;
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 neporočni će na svom ustrajat' putu, čovjek čistih ruku ojačat će još više.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Hajde, svi vi, nećete li opet počet', tÓa među vama ja mudra ne nalazim!
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Minuli su dani, propale zamisli, želje srca moga izjalovile se.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 'U noći najcrnjoj, dan se približava; blizu je već svjetlo što tminu izgoni.'
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Dovikujem grobu: 'Oče moj rođeni!' a crve pozdravljam: 'Mati moja, sestro!'
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Ali gdje za mene ima jošte nade? Sreću moju tko će ikada vidjeti?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
