Job 15
1 Elifaz Temanac progovori tad i reče:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Zar šupljom naukom odgovara mudrac i vjetrom istočnim trbuh napuhuje?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Zar on sebe brani riječima ispraznim, besjedama koje ničem ne koriste?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Još više ti činiš: ništiš strah od Boga, pred njegovim licem pribranost ukidaš.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Tvoje riječi krivicu tvoju odaju, poslužio si se jezikom lukavih,
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 vlastita te usta osuđuju, ne ja, protiv tebe same ti usne svjedoče.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Zar si prvi čovjek koji se rodio? Zar si na svijet prije bregova došao?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Zar si tajne Božje ti prisluškivao i mudrost čitavu za se prisvojio?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Što ti znadeš, a da i mi ne znamo, što ti razumiješ, a da to ne shvaćamo?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Ima među nama i sijedih i starih kojima je više ljeta no tvom ocu.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Zar su ti utjehe Božje premalene i blage riječi upućene tebi?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Što te srce tvoje tako slijepo goni i što tako divlje prevrćeš očima
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 kad proti Bogu jarost svoju okrećeš, a iz usta takve riječi ti izlaze!
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Što je čovjek da bi čist mogao biti? Zar je itko rođen od žene pravedan?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Gle, ni u svece se On ne pouzdava, oku njegovu ni nebesa čista nisu,
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 a kamoli to biće gadno i buntovno, čovjek što k'o vodu pije opačinu!
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Mene sad poslušaj, poučit' te hoću, što god sam vidjeh, ispričat' ti želim,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 i ono što naučavahu mudraci ne tajeć' što su primili od pređa
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 kojima je zemlja ova bila dana kamo tuđin nije nikada stupio.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Zlikovac se muči cijelog svoga vijeka, nasilniku već su ljeta odbrojena.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Krik strave svagda mu u ušima ječi, dok miruje, na njeg baca se razbojnik.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Ne nada se da će izbjeći tminama i znade dobro da je maču namijenjen,
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 strvinaru da je kao plijen obećan. On znade da mu se dan propasti bliži.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Nemir i tjeskoba na njeg navaljuju, k'o kralj spreman na boj na nj se obaraju.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 On je protiv Boga podizao ruku, usuđivao se prkosit' Svesilnom
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Ohola je čela na njega srljao, iza štita debela dobro zaklonjen.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Lice mu bijaše obloženo salom a bokovi pretilinom otežali.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 Razrušene je zaposjeo gradove i kućišta nastanio napuštena. Srušit će se ono što za sebe sazda;
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 cvasti mu neće, već rasuti se blago, sjena mu se neće po zemlji širiti.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 On se tami više izmaknuti neće, opržit će oganj njegove mladice, u dahu plamenih usta nestat će ga.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 U taštinu svoju neka se ne uzda, jer će mu ispraznost biti svom nagradom.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Prije vremena će svenut' mu mladice, grane mu se nikad neće zazelenjet'.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Kao loza, grozd će stresat' svoj nezreo, poput masline pobacit će cvatove.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Da, bezbožničko je jalovo koljeno, i vatra proždire šator podmitljivca.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Koji zlom zanesu, rađaju nesreću i prijevaru nose u utrobi svojoj.”
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
