Job 12
1 Job progovori i reče:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Uistinu, vi ste cvijet naroda, sa vama će izumrijeti mudrost.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Al' i ja znam k'o i vi misliti, ni u čemu od vas gori nisam: tko za stvari takve ne bi znao?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Prijateljima sam svojim ja na podsmijeh što zazivam Boga da mi odgovori! Na podsmijeh ja sam - pravednik neporočan!
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Prezirat' je nesretnika - sretni misle, udariti treba onog što posrće!
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Dotle su na miru šatori pljačkaša, izazivači Boga žive bezbrižno kao da Boga u šaci svojoj drže!
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Ali pitaj zvijeri, i poučit će te; ptice nebeske pitaj, i razjasnit će ti.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Gušteri zemlje to će ti protumačit', ribe u moru ispripovjedit će ti.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Od stvorenja sviju, koje ne bi znalo da je sve to Božja ruka učinila?!
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 U ruci mu leži život svakog bića i dah životvorni svakog ljudskog tijela.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Zar uhom mi ne sudimo besjedu k'o što kušamo nepcem okus jela?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Sjedine mudrost donose čovjeku, a s vijekom dugim umnost mu dolazi.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Ali u Njemu mudrost je i snaga, u Njemu savjet je i sva razumnost.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Što razgradi, sagradit neće nitko, kog zatvori, nitko ne oslobađa.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Ustavi li vodu, suša nastaje; pusti li je, svu zemlju ispremetne.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Jer u njemu je snaga i sva mudrost, njegov je prevareni i varalica.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 On savjetnike lišava razbora, suce pametne udara bezumljem.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 On otpasuje pojas kraljevima i užetom im vezuje bokove.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 On bosonoge tjera svećenike i mogućnike sa vlasti obara.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 On diže riječ iz usta rječitima i starcima pravo rasuđivanje.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 On sasiplje prezir po plemićima i junacima bedra raspasuje.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 On dubinama razotkriva tmine i sjenu smrtnu na svjetlo izvodi.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 On diže narod pa ga uništava, umnoži ga a potom iskorijeni.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 On zaluđuje vladare naroda te po bespuću lutaju pustinjskom
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 i pipaju u tmini bez svjetlosti glavinjajući poput pijanaca.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
