Jevrejima 12
1 Zato i mi, okruženi tolikim oblakom svjedoka, odložimo svaki teret i grijeh koji nas sapinje te postojano trčimo u borbu koja je pred nama!
Тому й ми, маючи довкола себе таку [велику] хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено,
2 Uprimo pogled u Početnika i Dovršitelja vjere, Isusa, koji umjesto radosti što je stajala pred njim podnese križ, prezrevši sramotu te sjedi zdesna prijestolja Božjega.
уважно дивлячись на Ісуса, Засновника та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів [муки] хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу.
3 Doista pomno promotrite njega, koji podnese toliko protivljenje grešnika protiv sebe, da - premoreni - ne klonete duhom.
Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом.
4 Ta još se do krvi ne oduprijeste u borbi protiv grijeha.
Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом.
5 Pa zar ste zaboravili opomenu koja vam je kao sinovima upravljena: Sine moj, ne omalovažavaj stege Gospodnje i ne kloni kad te on ukori.
Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів: «Сину мій, не нехтуй картанням Господнім і не дратуйся через Його докори,
6 Jer koga Gospodin ljubi, onoga i stegom odgaja, šiba sina koga voli.
адже кого Господь любить, тому й докоряє, як батько синові, який йому любий».
7 Poradi vašega odgajanja trpite. Bog s vama postupa kao sa sinovima: a ima li koji sin kojega otac stegom ne odgaja?
Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько?
8 Pa ako niste pod stegom, na kojoj su svi imali udjela, onda ste kopilad, a ne djeca.
А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого [всі Божі] діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини.
9 Zatim, tjelesne smo oce imali odgojiteljima i poštovali ih. Pa nećemo li se kudikamo više podlagati Ocu duhova te živjeti?
Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити?
10 Oni su nas doista nešto malo dana stegom odgajali kako se njima činilo, a On - nama na korist, da postanemo sudionici njegove svetosti.
Бо вони протягом короткого часу карали [нас] так, як їм здавалося правильним. Коли ж [нас карає Бог, ] це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості.
11 Isprva se doduše čini da nijedno odgajanje nije radost, nego žalost, ali onima koji su njime uvježbani poslije donosi mironosni plod pravednosti.
Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності.
12 Zato uspravite ruke klonule i koljena klecava,
Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна
13 poravnite staze za noge svoje da se hromo ne iščaši, nego, štoviše, da ozdravi.
і «випряміть стежки для ваших ніг», щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений.
14 Nastojte oko mira sa svima! I oko posvećenja bez kojega nitko neće vidjeti Gospodina!
Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа.
15 Pripazite da se tko ne sustegne od milosti Božje, da kakav gorki korijen ne proklija pa ne unese zabunu i ne zarazi mnoge,
Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.
16 da tko ne postane bludnik ili svetogrdnik kao Ezav, koji za jedan jedini obrok proda svoje prvorodstvo.
[Пильнуйте, ] щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за [миску] їжі продав своє первородство.
17 Ta znate da je i poslije, kad je htio baštiniti blagoslov, odbačen jer nije našao mogućnosti promjene premda ju je sa suzama tražio.
Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами.
18 Jer niste pristupili opipljivoj gori i usplamtjelu ognju, ni mraku, tami i vihoru,
Ви не прийшли до гори [Синай], до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, [окутана] хмарою, темрявою та бурею.
19 ni ječanju trublje i tutnjavi riječi. - Koji su je slušali, zamoliše da im se više ne govori
[Ви не почули] звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили,
20 jer nisu podnosili naredbe: Ako se ma i živinče dotakne brda, neka se kamenuje!
бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».
21 I prizor bijaše tako strašan da Mojsije reče: “Strah me je i dršćem!” -
Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу [від страху]».
22 Nego, vi ste pristupili gori Sionu i gradu Boga živoga, Jeruzalemu nebeskom, nebrojenim tisućama anđela, svečanom skupu,
Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні,
23 Crkvi prvorođenaca zapisanih na nebu, Bogu, sucu sviju, dusima savršenih pravednika
до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, [що стали] досконалими,
24 i Posredniku novog Saveza - Isusu - i krvi škropljeničkoj što snažnije govori od Abelove.
до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж [кров] Авеля.
25 Pazite da ne odbijete Onoga koji vam govori! Jer ako ne umakoše oni što su odbili onoga koji je na zemlji davao upute, kudikamo ćemo manje mi ako se okrenemo od Onoga koji ih daje s nebesa.
Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба?
26 Njegov glas tada zemlju uzdrma, sada pak obećava: Još jednom ja ću potresti ne samo zemlju nego i nebo.
Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».
27 Ono “još jednom” pokazuje da će, kao stvoreno, uminuti ono uzdrmano da ostane ono neuzdrmljivo.
Слова «ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало [завжди].
28 Zato jer smo primili kraljevstvo neuzdrmljivo, iskazujmo zahvalnost iz koje služimo Bogu kako je njemu milo, s predanjem i strahopoštovanjem.
Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом,
29 Jer Bog je naš oganj što proždire.
бо «наш Бог – нищівний вогонь».
